Переформатування опозиційного поля Угорщини в 2022–2025 рр. як виклик політичному режиму Віктора Орбана

Анотація

Здійснено комплексний аналіз трансформації політичного ландшафту Угорщини впродовж 2022–2025 років. Досліджено складний процес переходу від глибокої системної кризи традиційних опозиційних партій, що настала після їхньої нищівної поразки на парламентських виборах 2022 року, до формування принципово нового центру політичного тяжіння навколо Петера Мадяра та партії «Тиса». Показано, що занепад старої опозиції супроводжувався фрагментацією політичного поля, зниженням довіри виборців до традиційних партій та формуванням запиту на нові політичні суб’єкти, здатні кинути виклик домінуванню «Фідес». У роботі висвітлено зміст і механізми так званої «інституційної інженерії» режиму В. Орбана, зокрема використання джерримендерингу, посилення політичного контролю над органами виборчої адміністрації, концентрацію медійних ресурсів та обмеження доступу опозиції до ключових каналів політичної комунікації. Показано, що ці інструменти були спрямовані на системне обмеження політичної суб’єктності опонентів влади та закріплення структурної переваги правлячої коаліції у виборчому процесі. Особливу увагу приділено феномену П. Мадяра як «третьої сили», що використовує стратегію «дзеркального популізму» та патріотичну риторику для мобілізації розчарованого електорату як колишніх прихильників опозиції, так і частини виборців «Фідес». На основі соціологічних даних показано поступову ерозію електоральної бази правлячої партії в урбанізованих регіонах і серед молодих виборців, що створює передумови для загострення політичної конкуренції напередодні парламентських виборів 2026 року. Окрему увагу приділено урядовій стратегії «токсичної поляризації», спрямованій на делегітимізацію опозиції через наративи про «іноземне втручання», сек’юритизацію політичної риторики та звинувачення опозиційних діячів у зв’язках із зовнішніми акторами, зокрема українською розвідкою. Проаналізовано також зовнішньополітичний дискурс нової опозиції. Встановлено, що позиція П. Мадяра щодо України має прагматично стриманий характер: підтримуючи суверенітет України, він водночас виступає проти постачання зброї та прискореного вступу країни до Європейського Союзу, що зумовлено необхідністю конкурувати за консервативний сегмент угорського електорату. Підкреслюється, що електоральне лідерство опозиції у 2025 році створює стратегічне «вікно можливостей» для потенційного перезавантаження українсько-угорських відносин на засадах прагматичного партнерства у разі зміни політичної влади за результатами парламентських виборів 2026 року.