Політичний фольклор як протестний дискурс С. Єфремова (за матеріалами Щоденників 1923 – 1929 рр.)

Анотація

Політичний фольклор, як рефлексія на політичні процеси, має прагматичний аспект у вигляді політичних анекдотів. Формування сюжетів, навколо яких створюється вербальна історія, вказує на ступінь суспільної уваги до політичних явищ, фактів та політичних акторів. Тому для дослідника таких текстів важливі не тільки самі анекдоти, а й теми, навколо яких вибудовувався сюжет. Як інструмент історичної пам'яті, що може використовуватися у політичних цілях, політичний анекдот здатен емоційно доповнювати або заперечувати історичну пам’ять. Звідси акцент на одних історичних подіях, та відсутність сюжетів по іншим подіям свідчить про трансляцію смислу, що має переривчасту частоту кодів. Які розпізнаються завдяки спільному культурному простору, але у публічному просторі знаходяться під контролем влади, що має як інструменти блокування, так і власний механізм розповсюдження. Звідси дослідник має справу як з контрольованими, так і з протестними політичними анекдотами. Використання емоційних образів «наших» та «інших» через політичні анекдоти поляризує суспільство, що може призводити як до розколу, так і до об’єднання нації. Тому важливим є дослідження саме рефлексії змін та очікувань, які відображаються через дискурс повсякденності на прикладі політичних анекдотів. Проводиться аналіз політичних анекдотів, що записані у «Щоденниках» українського громадського діяча Сергія Єфремова з 1923 по 1929 рр. Наголошується на протестному дискурсі політичних анекдотів, які як віддзеркалювали протестне ставлення до політичного режиму, так і створювали вже нові неофіційні політичні дискурси. Через дослідження певних форм, прийомів, метафор досліджено сміхову комунікацію і доведена подвійна структура «теорії звільнення» на особистісному та політичному рівнях.