Social lifts as a mechanism for implementing state youth policy
DOI:
https://doi.org/10.31558/2617-0248.2021.6.10Keywords:
social mobility; types; general regularities; functions of vertical social mobility; types; channels of social lifts; social control; stratifying factorsAbstract
The purpose of this article is to characterize the functioning of social lifts as one of the effective mechanisms for implementing state youth policy. It is determined that in the transition to the postindustrial phase of civilization development the main goal of the state youth policy in Ukraine should be: creating conditions for self-realization of every young person and development of youth initiatives on the principles of openness, system and comprehensiveness by restoring and improving social lifts. At the same time, vertical (traditional) social lifts connected with the hierarchical structure of society and horizontal social lifts created with the use of information and communication networks and virtual environments should be preserved. It is demonstrated that the state youth policy should be focused on the creation and improvement of legal, socio-economic, research, organizational conditions for successful socialization and self-realization of Ukrainian youth, the use of their creative potential in the interests of society. It is revealed that in the state youth policy it is necessary to take into account the following main stratifying factors: economic well-being (income, wealth, property), which is based on the indicators of the average monetary income in the system “rich – poor” the marginalization of a large part of the population, caused by a significant declining mobility in the context of the general crisis and radical reforms, is mainly forced under the influence of external factors related to socio-economic and socio-cultural transformation of society as a whole; falling importance of education as a factor of upward mobility, due to inequality in obtaining educational opportunities for low-income groups.
References
Болотська О. А. Чинники соціальної мобільності сучасної молоді в контексті реформування системи вищої освіти. Науковий вісник Донбасу. 2012. № 4. URL: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgibin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1 &S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=nvd_2012_4_24 (дата звернення: 30.08.2021).
Волинський Г. Про соціальну диференціацію населення. Економіка України. 2008. № 2. С. 79–84.
Герасимова І., Фрицюк В. Становлення феномена «професійна мобільність». Актуальні питання гуманітарних наук. 2020. Вип. 27 (1). С. 270–274.
Гідденс Е. Соціологія. Київ: Основи, 1999. 726 с.
Годован Ю. В., Ніколаєнко Н. О. Соціальна мобільність молоді як стратегічна складова політичної соціалізації молоді. Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Сер.: Політичні науки. 2017. С. 76–78.
Гуцалова М. В. Державна молодіжна політика як фактор залучення молоді до участі у державотворчих процесах. Наукові праці [Чорноморського державного університету імені Петра Могили комплексу «Києво-Могилянська академія»]. Серія: Державне управління. 2009. Т. 110, вип. 97. С. 85–88.
Дроботенко М. Проблема зміни еліт, або чи працюють «соціальні ліфти» для молоді? Українознавчий альманах. 2013. Вип. 14. С. 103–106.
Дроботенко М. М. Соціальні ліфти для обдарованої молоді – як необхідність виховання і підготовки еліти нації. Освіта та розвиток обдарованої особистості. 2014. № 5. С. 20–23.
Коваліско Н. В., Сенюра О. В. Специфіка та механізми функціонування соціальних ліфтів у сучасному суспільстві. Актуальні проблеми філософії та соціології: науково-практичний журнал. 2015. Вип. 6. С. 79–82.
Коваліско Н. Соціальний ліфт як чинник структурування сучасного українського суспільства. Український соціологічний журнал. 2014. № 1–2. С. 59–64.
Крашевська Є. В., Ратушна Т. О., Кудінов І. О. Державна служба як соціальний ліфт до регіональних еліт: у вимірі якісної соціології. Грані: науково-теоретичний альманах. 2019. Т. 22, № 8. С. 56–63.
Новіков В. М. Освіта як інструмент професійної і соціальної мобільності. Демографія та соціальна економіка. 2010. № 2. С. 26–35.
Обіход М. Вдосконалення державного управління реалізацією молодіжної політики в Україні. Ефективність державного управління. 2017. Вип. 3 (52), ч. 1. С. 159–167.
Попадюк Н. І. «Соціальний ліфт» як механізм формування державно-управлінської еліти України. Науковий вісник Академії муніципального управління. Серія: Управління. 2012. № 1. С. 296–304.
Птахіна О. М. Соціально-професійна мобільність фахівця як фактор професійної успішності. Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Педагогічні науки. 2018. № 6. С. 202–208.
Сенюра О. В. Соціальна мобільність у просторі великого міста: монографія. Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2015. 216 с.
Castells M. The Information Age: Economy, Society and Culture. Vol. I. The Rise of the Network Society. Cambridge, Ma.; Oxford, UK: Blackwell, 1996. 556 p.; Vol. II. The Power of Identity. Cambridge, Ma.; Oxford, UK: Blackwell, 1997. 461 p.; Vol. III. End of Millennium. Cambridge, Ma.; Oxford, UK: Blackwell, 1998. 418 p.
Lipset S. M., Bendix R. Social Mobility in Industrial Society. Berkeley: University California Press, 1959. Xxi, 309 р.
Parsons T. The Social System. New York: The Free Press, 1951. 575 p.
Sorokin P. A. Social and Cultural Mobility. New York: The Free Press, 1959. 645 р.