Динаміка цифрового політичного дискурсу РФ
DOI:
https://doi.org/10.31558/2617-0248.2020.5.3Ключові слова:
політичний дискурс; авторитарний режим; Росія; політичні емоції; негативізм; інтертекстуальністьАнотація
Під упливом цифровізації політичні актори отримують можливість звертатися до суспільства напряму, без посередництва ЗМІ. У демократичних країнах офіційні дискурси трансформуються на рівні формату та структури, аби використати цю можливість. Тим не менш зміни офіційних дискурсів авторитарних режимів лишаються невивченими. У цьому дослідженні досліджується трансформація російського політичного дискурсу за чотирма показниками, при цьому розглядається співвідношення офіційного (сайт президента РФ) та неофіційного (інтернет-видання «Лента.ру») дискурсів упродовж 2005-2019 років. Проведений аналіз (із використанням комп’ютерних програм, написаних мовою Python), дозволяє стверджувати, що за показниками емоційності, негативізму, інтертекстуальності (прямої та непрямої) російський офіційний дискурс є мало активним. У ньому не відбувається зближення означених показників для офіційного та неофіційного дискурсів, як це стається у більш демократичних дискурсах. Таким чином, переорієнтація офіційного дискурсу на пряму комунікацію із суспільством та використання його для політичної боротьби для російського дискурсу не характерна. Слабка інтенсивність політичної взаємодії, що пояснюється особливостями російського політичного режиму, призводить до того, що показники емоційності та негативізму є низькими для офіційного (0,03; 0,03) та неофіційного (0,2; 0,19) дискурсів. Також в російському офіційному дискурсі практично відсутня пряма інтертекстуальність – упродовж усього періоду спостережень (0,003), непряма інтертекстуальність стає мало вираженою із 2010 року (0,9). Показники для неофіційного дискурсу – вищі (0,04 – непряма; 0,15 – пряма), тим не менш порівняно із більш демократичними дискурсами вони є недостатніми для того, щоб у політичній сфері відбувався повноцінний обмін ідей. Відтак, російські політичні актори практично не створюють привабливих для аудиторії меседжів, які б могли поширюватися як в офіційному, так і неофіційному дискурсах. Таким чином, для російського політичного дискурсу на даному етапі не є характерною трансформація форматів та структури повідомлень, яка б уможливлювала характерну для цифрової доби пряму взаємодію між політичними акторами (представниками влади) та аудиторією.
Посилання
Balzer H. Managed Pluralism: Vladimir Putin's Emerging Regime. Post-Soviet Affairs. 2003. № 19(3), 189-227. DOI:10.2747/1060-586X.19.3.189
Biryukov N., Sergeev V. Russian Politics in Transition Institutional Conflict in a Nascent Democracy. Abingdon: Routledge, 2018.
Blassnig S., Ernst N., Buchel F., Engesser S., Esser F. Populism in Online Election Coverage. Journalism Studies. 2019. № 20(8), 1110-1129. DOI:10.1080/1461670X.2018.1487802
Broersma M., Graham T. S. Twitter as a news source: How Dutch and British newspapers used tweets in their news coverage, 2007–2011. Journalism Practice. 2013. № 7(4), 446-464.
DOI: 10.1080/17512786.2013.802481
Chadwick A. The Political Information Cycle in a Hybrid News System: The British Prime Minister and the “Bullygate” Affair. International Journal of Press/Politics. 2011, № 16 (1), 3-29.
Evans A. B. Power and Ideology: Vladimir Putin and the Russian Political System. Pittsburgh: The Carl Beck Papers, 2008.
Gel'man V. The Politics of Fear. Russian Politics & Law. 2015, № 53 (5-6), 6-26. DOI: 10.1080/10611940.2015.1146058
Hanson S. Instrumental Democracy: The End of Ideology and the Declibe of Russian Political Parties. In The 1999-200 Elections in Russia Their Impact and Legacy / Hesli V., Reisinger W. New York: Cambridge University Press, 2003, 163-185.
Heiss R., von Sikorski C., Matthes, J. Populist Twitter Posts in News Stories: Statement Recognition and the Polarizing Effects on Candidate Evaluation and Anti-Immigrant Attitudes. Journalism Practice. 2019. № 13, 20-38. DOI: 10.1080/17512786.2018.1564883
Il’chenko M. Inertia in Russian Politics. Russian Politics and Law. 2012. № 50 (3), 70-81.
Kryshtanovskaya O., White, S. (2009). The Sovietization of Russian Politics. Post-Soviet Affairs, № 25(4), 283-309. doi:10.2747/1060-586X.24.4.283
Linz J., Stepan A. The Problems of "Stateness" and Transitions: The USSR and Russia. In Problems of Democratic Transition and Consolidation: Southern Europe, South America, and Post_communist Europe / Linz J., Stepan A. – editors. Baltimore: The John Hopkins University Press, 1996, 366-400.
López-Rabadán P., Mellado C. Twitter as a space for interaction in political journalism. Dynamics, consequences and proposal of interactivity scale for social media. Communication & Society. 2019. № 32 (1), 1-18. DOI:10.15581/003.32.1.1-18
Molchanov M. Political culture and national identity in Russian-Ukrainian relations. College Station: Texas A&M University Pres, 2002.
Nichol, J. Russian Political, Economic, and Security Issues and U.S. Interests. Congressional Research Service, 2014.
Sakwa R. Russian politics and society. Routledge: London and New York, 2002.
Sakwa, R. Democratization. In Routledge Handbook of Russian Politics and Society / Gill G., Young J. – editors. Abington: Routledge, 2012, 33-44.
Schulmann, E. The Russian political system in transition Scenarios for power transfer. Oslo: Norwegian Institute of International Affai, 2018.
Stetka V., Surowiec P. Facebook as an Instrument of Election Campaigning and Voters’ Engagement: Comparing Czechia and Poland. European Journal of Communication. 2019. № 34 (2), 121-141. doi:10.1177/0267323118810884
Thompson M. Enough Said: What's Gone Wrong with the Language of Politics? New York: St. Martin's Press, 2016.
Zamyatin K. Russian Political Regime Change and Strategies of Diversity Management: From a Multinational Federation towards a Nation-State. JEMIE. 2016, № 15(1), 19-49.
