Унітаризм як політичний та правовий феномен: вітчизняний та зарубіжний досвід.

Анотація

У статті розкриваються сутнісні та змістовні характеристики унітаризму як феномену сучасного конституційного права. Показаний синергетичний зв’язок між принципами унітарності державної території та фундаментальними інститутами політико-правового та державно-управлінського життя сучасних унітарних держав. Доводиться, що унітарний устрій є не лише одним із важливих компонентів процесу досягнення завдань, цілей та функцій більшості сучасних держав, а й іманентною ознакою та стратегічним елементом механізму реалізації їх суверенних прав.

Сучасний етап конституційного будівництва в Україні характеризується інтенсивним пошуком принципово нових рішень на шляху докорінної перебудови всіх аспектів держави та суспільства. Однією з нагальних і складних проблем, що виникли після проголошення незалежності української держави, є питання вдосконалення територіальної організації влади та територіального устрою України. Адже територіальна система є одним із найважливіших інститутів державного устрою України. Цей інститут характеризує правові якості та властивості такого основного компонента держави, як її територія. Територіальна структура – це організація території держави. Територія є необхідною умовою розвитку всього державного життя, утворюючи поряд з категоріями «народ» і «влада» тріаду елементів, що утворюють державу.

Складність, важливість та відносно широке використання унітарності як форми державного устрою викликає жвавий і постійно зростаючий науковий інтерес до неї у всьому світі. Унікальна здатність унітаризму враховувати специфічні особливості конкретного стану дозволяє йому проявляти себе в кожному випадку по-новому. Ось чому важливо проаналізувати взаємний вплив унітарної теорії та практики, дослідити та врахувати особливості національного унітаризму.

Проблема унітаризму та унітарної форми територіального устрою держави та статусу її складових є однією з найменш вивчених у вітчизняному конституційному праві. Сучасні представники науки конституційного права, як правило, обмежуються розглядом окремих питань території, зокрема, особливостей територіальної організації державної влади та місцевого самоврядування, проблем державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканність тощо. Значною мірою недостатнє вивчення проблеми в сучасній Україні спричиняє труднощі у спільному розумінні таких явищ, як унітаризм, федералізм та федералізація, регіоналізм та регіоналізація, децентралізація та деконцентрація тощо. Слід зазначити, що у сучасній літературі з питань державної території, територіальної організації державної влади та інших питань статусу території складний, багатовимірний характер унітаризму як конституційної категорії не завжди враховується.

У контексті дослідження значна увага приділяється також проблемам становлення та розвитку конституційної моделі організації державної влади в Україні з точки зору принципів субсидіарності та децентралізації.