Нормативно-правове забезпечення інституціоналізації партнерства між державою та громадянським суспільством у демократичних системах в рамках концепції Good Governance

Анотація

Стаття присвячена аналізу нормативно-правових механізмів, що забезпечують інституціоналізацію взаємодії між державними інституціями та інститутами громадянського суспільства в сучасних демократичних системах. У дослідженні розглядається трансформація інституціонального середовища під впливом глобальної стратегії «належного врядування» (Good Governance), що передбачає перехід від традиційних ієрархічних моделей управління до партнерських і мережевих форм взаємодії між владою, громадянським суспільством та іншими публічними акторами. Особливу увагу приділено процесу нормативної формалізації відносин між державою та громадянським сектором через укладання «договорів про партнерство», «хартій», стратегічних програм та інших документів, що визначають правові рамки їх співпраці. Автор здійснює порівняльний аналіз демократичних країн із високим рівнем інституціоналізації партнерства (Естонія, Велика Британія, Хорватія, Канада), де співпраця між державою та громадянським суспільством закріплена у вигляді спеціальних нормативних документів, а також політичних систем із плюралістичною моделлю взаємодії (США, Франція), де комплексні національні договори відсутні. У таких країнах взаємодія між державними інститутами та громадськими організаціями відбувається через систему окремих законодавчих актів, механізми адвокації та діяльність груп інтересів. У статті доведено, що нормативна оформленість партнерства створює стабільні інституційні канали участі громадянського суспільства у виробленні публічної політики та сприяє легальній і систематичній участі громадських акторів у процесі прийняття політичних рішень. На основі кореляції показників Індексу участі громадянського суспільства (V-Dem), Global Peace Index та Positive Peace Report 2024–2025 обґрунтовано, що інституціоналізація взаємодії через договори сприяє зниженню рівня соціальної напруженості та конфліктності в політичній системі. Встановлено, що в державах із формалізованим діалогом протестна активність трансформується з насильницьких форм у такі інституційні механізми участі, як звернення громадян, консультації та деліберативні процедури.