Сутнісні виміри національної ідентичності у контексті критичного дискурс-аналізу
DOI:
https://doi.org/10.31558/2617-0248.2023.8.5Ключові слова:
національна ідентичність; критичний дискурс-аналіз; ідентифікація; виміри ідентичності; дискурсивне конструювання національної ідентичностіАнотація
Національна ідентичність – це складне та багатокомпонентне явище, яке можна розглядати у контексті різних підходів та методологій. У цій статті зосереджена увага на конструктивістському підході до інтерпретації ідентичності і критичному дискурс-аналізу як його напрямку. Зокрема у цій статті викладено різні підходи до визначення вимірів ідентичності, зокрема підхід М. Гібернау, який виділяє психологічний, культурний, територіальний, історичний та політичний виміри, та підхід Л. Угрин, яка виділяє континуальність, унікальність, контекстуальність, динамічність та структурність як ключові виміри ідентичності. Також описане явище ідентифікації як процесна частина мікрорівня ідентичності на основі твердження про те, що національна ідентичність – це продукт дискурсу. Ключовим у цьому контексті є визначення тематичних дискурсів, на основі яких відбувається процес інтерналізації ідентичності, а саме: пошук спільного та відмінного під час зіставлення людиною себе із образом, який пропонує дискурс ідентичності.
Запропонований авторський підхід до окреслення вимірів національної ідентичності. Викладений короткий опис та приклади до кожного виміру. Зокрема означені психологічний, поведінковий, культурний, історичний, езотеричний, географічний, світоглядний, просторовий, часовий, політичний, соціальний, соціологічний, інтеракційний, телеологічний, стратегічний, тактичний, сутнісний, формально-нормативний, персоніфіковано-сценарний, ціннісний, цивілізаційний та ідеологічний виміри національної ідентичності. Наведені виміри можуть бути тематичною основою дискурсивного конструювання національної ідентичності, адже в них можуть здійснюватися дискурсивні стратегії задля їх ефективної реалізації. З них також випливає розрізнення дискурсивних практик, здійснюваних у межах цих стратегій та поза ними. Ключова роль запропонованих вимірів у процесі дискурсивного конструювання національної ідентичності – це забезпечення достатнього пояснювального потенціалу утвореній системі дискурсивних стратегій та практик.
Посилання
Козловець М. А. Феномен національної ідентичності: виклики глобалізації: Монографія
/ М. А. Козловець. – Житомир: Видавництво ЖДУ ім. І. Франка, 2009. – 558 с.
Anderson B. Imagined Communities: Reflections on the Origins and Spread of Nationalism / Benedict Anderson. – London: Verso, 1983. – 271 с.
The Discursive Construction of National Identity / R.Wodak, M. Reisigl, R. de Cillia, K. Liebhart. – Edinburgh: Biddles Ltd, 2009. – 276 с. – (Edinburgh University Press).
Гібернау М. Ідентичність націй / Монтсеррат Гібернау. – Київ: Темпора, 2012. – 304 с.
Угрин Л. Я. Сутність та основні виміри політичної ідентичності: теоретичний аналіз / Л. Я. Угрин. // S.P.A.C.E. – 2017. – №3. – С. 9–13.
Кримський С. Б. Під сигнатурою Софії / Сергій Борисович Кримський. – Київ: Києво-Могилянська академія, 2008. – 368 с.
Kolakowski L. Über kollektive Identität / Leszek Kolakowski // Identität im Wandel: Castelgandolfo-Gespräche / Leszek Kolakowski. – Stuttgart: Institut für die Wissenschaften vom Menschen, 1995. – С. 47–60.
Van Dijk T. A., 2017. Sociocognitive Discourse Studies. The Routledge Handbook of Critical Discourse Studies / Ed. by John Flowerdew, John E. Richardson. London: Routledge, Р. 26–43.
Wodak R. Methods of critical discourse analysis / R. Wodak, M. Meyer. London: Biddles Ltd, 2001. 200 с. (SAGE Publications Ltd).
