Етнічний сепаратизм, його місце та роль в політичних процесах
DOI:
https://doi.org/10.31558/2617-0248.2020.5.9Ключові слова:
сепаратизм; глобалізація; національно-визвольний рух; сецесія; етнотериторіальний конфліктАнотація
Однією з найбільш актуальних етнополітичних проблем сучасності є зростання кількості сепаратистських рухів у різних частинах світу. Це явище розвивалось і набирало сили у другій половині ХХ століття одночасно з антиколоніальним та національно-визвольним рухом. Більше того, варто зазначити, що рухи, що ставлять своєю головною метою відокремлення певної частини багатонаціональної держави та створення незалежного національно-державного утворення на цій території, посилились не лише в країнах третього світу, де колоніальна спадщина залишила значну кількість спірних кордонів, але і в найстаріших західних демократіях. Хід процесів етнічного сепаратизму в багатоетнічних державах значною мірою залежить від ступеня розвитку демократичних інститутів та цінностей у суспільстві. Залежно від цього чинника, рух за відокремлення від однієї держави може мати форму конституційного процесу та публічного діалогу, або внутрішньодержавного конфлікту (або навіть війни, залежно від масштабу насильства). Коротко підсумовуючи вищезазначене, необхідно відзначити наступне: етнічний сепаратизм означає рух, основною метою якого є відокремлення етнічного регіону від багатонаціональної держави та створення власного державного утворення або приєднання до іншої держави. Таким чином, поняття етнічного сепаратизму не включає такі явища, як дезінтеграція держави або її регіоналізація (так званий економічний сепаратизм), які виступають як самостійні процеси, які безпосередньо не залежать від явища етнічного сепаратизму. Етнічний сепаратизм, як явище, в тій чи іншій мірі властиве всім багатонаціональним державам, має серйозний вплив не тільки на внутрішньодержавні відносини між групами, але і на міжнародну політику, що дозволяє охарактеризувати це як виклик світовому порядку, що виник після закінчення холодної війни.
Посилання
Bates R. Ethnic Competition and Modernization in Contemporary Africa Comparative Political Studies. 1974. – Vol.6. #4. – P. 156-189.
Brown C, Boswell T. Ethnic conflict and political violence: A cross-national analysis // Journal of political and military sociology. 1997. – Vol. 25. – # 1. – P. 111-130.
Brown D. The State and Ethnic Politics in South-East Asia. London, 1994.
Brubaker R. Nationalism reframed: Nationhood and the national question in the New Europe. – Cambridge, 1996. – 202 p.
Bugajski J. Ethnic Politics in Eastern Europe. – Armonk, New York, 1994. – 493 p.
Burbach R, Nunez O, Kagarlitsky O. Globalization and its Discontents, The Rise of Postmodern Socialisms. – London, 1997. – 196 p.
Carment D., James P. Internal Constraints and Interstate Ethnic Conflict // Journal of Conflict Resolution. March 1995. – Vol.39. # 1. – P. 82-109.
Cvetkovich A, Kellner D. Introduction: Thinking Global and Local / Cvetkovich A., Kellner D., eds. Articulating the Global and the Local Globalization and Cultural Studies. – Boulder, 1997. – 258 p.
Hale H.E. Statehood at Stake: Democratization, Secession and the Collapse of the USSR. Cambridge, 1998. – 243 p.
Hobsbawm E. The nation and globalization // Constellations. 1998. – Vol. 5. # l. – P. 1-9
Horowitz D. Ethnic Groups in Conflict. Berkeley, 1985. – 697 p.
Kellas J. The Politics of Nationalism and Ethnicity. New York, 1991. P. 39-49.
Laitin D.D. Identity in Formation: the Russian-speaking populations in the near abroad. – Ithaca, 1998. – 417 p.
Meernik J. United States Military Intervention and the Promotion of Democracy. Journal of Peace Research. 1996. – Vol. 33. # 4. – P. 391-402.
Henkin S. Separatizm v Rossii – pozadi ili vperedi? // Pro et Contra. 1997. T. 2. № 1. S. 27-43.
