Експлуатація пам’яті і історична політика в фокусі теорії меморіальної індустрії

Анотація

Текст представленої статті аналізує взаємозв'язок між пам'яттю, історією та політикою. Стрімкий розвиток меморіальних студій підкреслює актуальність дослідження колективної та індивідуальної пам'яті. Мета дослідження полягає у аналізі взаємозв’язку між пам'яттю, історією та політикою, особливо в контекстах використання історичного ревізіонізму авторитарними режимами для легітимізації їхніх дій. Висвітлюється значення культурної пам'яті та її дослідження в академічних колах, що дозволяє глибше розуміння методів і теорій аналізу спогадів та історії, включаючи вплив на міжнародні відносини. Автор розглядає методи, які включають цензуру та освітні програми, що спотворюють історію з метою підкріплення влади та створення образу захисника від зовнішніх загроз. Важливість культурної пам'яті і її дослідження у академічних колах підкреслюється як засіб для глибшого розуміння цих процесів та їх впливу на міжнародні відносини. Автор звертається до аналізу дослідження Кеті Сталлард, яке фокусується на Китаї, Росії та Північній Кореї, висвітлюючи, як уряди цих країн використовують маніпуляції для переписування історії з метою зміцнення своєї влади та формування національної ідентичності. Теорія культурної пам'яті Мориса Хальбвакса і дослідження Астрід Ерлл, на думку автора, допомагають розширити розуміння взаємодії наративних та ненаративних форм пам'яті та їхній емоційний вплив на сприйняття історії. Ерлл розробляє розуміння різних аспектів і рівнів пам'яті, включаючи індивідуальні та колективні, і досліджує механізми, через які вони відтворюються. Проаналізована концепція Аляйди та Яна Ассманів розрізняє комунікативну та культурну пам'ять, де перша передається усно і охоплює особисті спогади, а друга ритуалізована і виражена через символи та ритуали, що формують колективну ідентичність. Вони також розглядають динаміку між забуванням і пригадуванням у культурі. Історичні випадки знищення культурних архівів розглядаються як мнемотехнічні механізми для забезпечення домінування певних знань. Спалення бібліотек та книгопалення постають прикладами конфлікту між пам'яттю та розумом. Висновок дослідження підкреслює необхідність захисту інтелектуальної спадщини, особливо у контексті політичних змагань та культурної динаміки, що вимагає усвідомленого збереження і захисту історичної пам'яті від маніпуляцій і спотворень.