Американо-німецькі відносини (1998–2005 рр.)

Анотація

Розглядаються відносини між США та Німеччиною наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст.ст. через їхню спільну діяльність у розв’язанні міжнародних проблем у Європі та за її межами. Метою статті є дослідження американо-німецьких відносин у 1998–2005 рр. та їх впливу на сучасні міжнародні відносини. При цьому автором вирішувалось завдання: дати оцінку двостороннім відносинам крізь призму подолання кризових явищ у міжнародних відносинах, покладаючись, в першу чергу, на аналіз мемуарної літератури як джерела дослідження та на аналіз монографічних видань. Для досягнення поставленої мети та вирішення завдань було застосовано методи: порівняльно-історичний та системний, які дають можливість об’єктивного висвітлення предмету наукової розробки. Двосторонні відносини у період діяльності президентів Б. Клінтона, Дж.В. Буша та канцлера Г. Шредера були доволі насиченими і чітко поділяються на два періоди: до 2001 року і після. Тандем Клінтон–Шредер характеризувався співробітництвом ідейних однодумців особливо у таких напрямках, як європейська інтеграція, „третій шлях”. Стосункам Буш–Шредер були притаманні не тільки співробітництво, а й протиріччя, як на особистому рівні, так і на міждержавному. Втім, як трансатлантичні партнери, США і ФРН працювали над забезпеченням стабільності на континенті, реалізувавши ідею розширення НАТО, яка здавалась їхнім лідерам панацеєю у досягненні безпеки. Країни співпрацювали в гарячих точках (колишня Югославія, Афганістан, Ірак). Для Німеччини такий досвід, особливо з використанням підрозділів бундесверу, був вже не вперше, але він знову таки мав негативні внутрішньополітичні наслідки. Аналіз свідчить, що на двосторонніх відносинах помітно позначились особисті стосунки лідерів двох країн. Однак вони об’єктивно були як сприятливими для вирішення важливих міжнародних проблем, так і інколи деструктивними.