Путінізм як головна екзистенційна загроза європейській перспективі Росії

Анотація

У статті автори здійснюють ретроспективний аналіз основних аспектів зародження путінізму в Росії, намагаються визначити сутність путінізму та небезпеки, які з нього випливають. Автори порівнюють дві змінні – путінізм і сталінізм. Автори оцінюють гіпотезу про те, що путінізм є слабкою спробою реінкарнації сталінізму, яка проявляється в ревізіонізмі, територіальній експансії, клановому пануванні, відсутності верховенства права, переслідуванні опонентів тощо. Автори стверджують, що «путінізм» несе із собою смерті журналістів, громадських активістів, політиків і простих громадян як в Росії, так і за її межами. Водночас автори зазначають, що «путінізм» повернув певній частині російських громадян віру у світле майбутнє та велику Росію радянських часів. Водночас російське громадянське суспільство не бачить проблеми в тому, що обіцяне світле майбутнє не означає подолання залишків тоталітаризму. Цивілізованість і переможений тоталітаризм не турбували більшість російського населення. Йому було потрібне лише світле і, водночас, багате майбутнє. Цих настроїв виявилося достатньо для створення путінізму. Автори роботи підкреслюють, що, незважаючи ні на що, переважна більшість російських громадян, у тому числі російські ліберали, які борються проти режиму Путіна і за утвердження ліберальних цінностей, водночас не повністю вільні від імперіалістичної свідомості. Зрештою всі приходять до одного висновку – мета – «Велика Росія». Дійсно, їм не подобаються «засоби» поточної влади, але їх цілком влаштовує «мета». Наприклад, Каспаров, один із найпорядніших людей сучасної російської опозиції – «збирається захищати кримських росіян від звірств української армії». Автори висвітлюють питання про відповідальність російських громадян у створенні путінізму та говорять про необхідність подолання імперіалістичної свідомості російських громадян, як це сталося в Німеччині після повалення фашизму.