Комп’ютерний аналіз комунікативної активності українських та російських парламентських партій

Анотація

У статті здійснено компаративний аналіз комунікативної активності українських та російських партій та інтерпретовано показники емоційності та негативізму, які будуть отримані в результаті комп’ютерного аналізу. Для розгляду взято новини за пів року 2012 із офіційних сайтів партій «Слуга народу», «ОПЗЖ», «Батьківщина», «Євросолідарність», «Єдина Росія», «КПРФ», «ЛДПР», «Справедлива Росія». Встановлено, що українські політичні партії демонструють вищі середні показники емоційності 18,7% та негативізму 29,7%, ніж російські: 14,5% та 16% відповідно.
Зазначено, що це вказує на відмінності між партійними системами: конкурентну – українську, контрольовану – російську. Оскільки російські партії не ставлять перед собою мети контролю «партії влади», уряду та інших правлячих інституцій, відтак, це впливає на те, як вони комунікують. Натомість контент на сайтах українських партій часто містить емоційні заклики та негатив. Лише одна із українських партій – СН, яка сформувала більшість у Парламенті – продемонструвала низькі показники емоційності та негативізму. Визначено, основна причина цього у низькій потребі конкурувати з іншими партіями та критикувати сучасний уряд, президента, силові структури тощо.
Це дослідження також показало і значну увагу до імітування політичної взаємодії, а також провідні форми цього імітування. Встановити ці форми вдалося завдяки аналізу найбільш популярних політичних інтенцій. Так, для українських партій (окрім «СН») однією із провідних є інтенція «вимагати», що свідчить про гостру боротьбу та активну взаємодію політичних інститутів. Натомість дві російські партії використовували цю інтенцію для того, щоб продемонструвати роботу членів партій в регіонах, а федеральним органам влади свої вимоги не адресували. Схожі результати продемонстрував і аналіз решти політичних інтенцій («вирішити», «підтримати»). В основному російські партії зосереджені на просуванні результатів своєї діяльності (або ж боротьби) у регіонах або ж на безадресних вимогах, що стосуються соціальної політики. Натомість для українських партій важливішою є критика чинної влади, а також (у випадку двох партій) підтримка євроатлантичної інтеграції України.