Комп’ютерний аналіз комунікативної активності українських та російських парламентських партій

Автор(и)

  • Н. О. Стеблина Донецький національний університет імені Василя Стуса

DOI:

https://doi.org/10.31558/2617-0248.2021.6.5

Ключові слова:

політичні партії; Україна; Росія; політичні емоції; демократизація; комп’ютерний аналіз; компаративна політика

Анотація

У статті здійснено компаративний аналіз комунікативної активності українських та російських партій та інтерпретовано показники емоційності та негативізму, які будуть отримані в результаті комп’ютерного аналізу. Для розгляду взято новини за пів року 2012 із офіційних сайтів партій «Слуга народу», «ОПЗЖ», «Батьківщина», «Євросолідарність», «Єдина Росія», «КПРФ», «ЛДПР», «Справедлива Росія». Встановлено, що українські політичні партії демонструють вищі середні показники емоційності 18,7% та негативізму 29,7%, ніж російські: 14,5% та 16% відповідно.
Зазначено, що це вказує на відмінності між партійними системами: конкурентну – українську, контрольовану – російську. Оскільки російські партії не ставлять перед собою мети контролю «партії влади», уряду та інших правлячих інституцій, відтак, це впливає на те, як вони комунікують. Натомість контент на сайтах українських партій часто містить емоційні заклики та негатив. Лише одна із українських партій – СН, яка сформувала більшість у Парламенті – продемонструвала низькі показники емоційності та негативізму. Визначено, основна причина цього у низькій потребі конкурувати з іншими партіями та критикувати сучасний уряд, президента, силові структури тощо.
Це дослідження також показало і значну увагу до імітування політичної взаємодії, а також провідні форми цього імітування. Встановити ці форми вдалося завдяки аналізу найбільш популярних політичних інтенцій. Так, для українських партій (окрім «СН») однією із провідних є інтенція «вимагати», що свідчить про гостру боротьбу та активну взаємодію політичних інститутів. Натомість дві російські партії використовували цю інтенцію для того, щоб продемонструвати роботу членів партій в регіонах, а федеральним органам влади свої вимоги не адресували. Схожі результати продемонстрував і аналіз решти політичних інтенцій («вирішити», «підтримати»). В основному російські партії зосереджені на просуванні результатів своєї діяльності (або ж боротьби) у регіонах або ж на безадресних вимогах, що стосуються соціальної політики. Натомість для українських партій важливішою є критика чинної влади, а також (у випадку двох партій) підтримка євроатлантичної інтеграції України.

Біографія автора

Н. О. Стеблина , Донецький національний університет імені Василя Стуса

д. політ. н., доцент

Посилання

Лебедюк В. Конфігурація партійної системи України: нисхідні та висхідні тенденції. Сучасна українська політика. 2013. 28. С. 157–169.

Стеблина Н. Цифровізація політики в контексті трансформації сучасного світопорядку. Одеса: Фенікс, 2020.

Akela C. The Party System In Post-Soviet Russia: a Case Study of the Party United Russia. World Affairs: The Journal of International Issues. 2017. 21(2). С. 34–49.

Caramani D. Comparative Politics. Oxford: Oxford University Press, 2020.

Cianciara A., Zacharuk K. The hidden game of party membership in Ukraine. In Party Members and Their Importance in Non-EU Countries / S. Gherghina, A. Iancu, S. Soare – editors. London: Routledge, 2018.

Evans A. B. The failure of democratization in Russia: A comparative perspective. Journal of Eurasian Studies. 2011. 2. C. 40–51.

Fedorenko K., Rybiy O., Umland A. The Ukrainian Party System before and after the 2013–2014 Euromaidan. Europe-Asia Studies. 2016. 68(4). C. 609–630.

Gel’man V. Party Politics in Russia: From Competition to Hierarchy. In Power and Policy in Putin’s Russia / R. Sakwa – editor. Glasgow: University of Glasgow, 2013. C. 35–52.

Golosov G. Co-optation in the process of dominant party system building: the case of Russia. East European Politics. 2014. 30(2). C. 271–285. doi:10.1080/21599165.2014.899211

Klymenko L. The language of party programmes and billboards. In The Routledge Handbook of Language and Politics / R. Wodak, B. Forchtner – editors. London: Routledge, 2017.

Malfliet K. The Communist Party of the Russian Federation: Not Communist per se. Revue d’études comparatives Est-Oues. 2010. 42(1). C. 37–63.

Matsiyevsky Y. Mixed Values and Societal Constraints: The Weak Prospects for Authoritarianism in Ukraine. Demokratizatsiya: The Journal of Post-Soviet Democratization. 2021. 29(2). C. 135–158.

Molochko P. Pecularities of the development of the Party System of Ukraine: From Pluralism to the Limited Competition. Studia Politologiczne. 2014. 33. C. 209–227.

Nosenko D. Major trends in party system in Ukraine for 1998-2014 years. Granì. 2015. 18(1). C. 125–129.

Nwokora Z., Pelizzo R. Measuring Party System Change: A Systems Perspective. Political Studies. 2017. 66(1).

Oversloot H., Verheul R. Managing democracy: Political parties and the state in Russia. Journal of Communist Studies and Transition Politics. 2006. 22(3). C. 383–405. doi:10.1080/13523270600855795

Roberts S. Converging party systems in Russia and Central Asia: A case of authoritarian norm diffusion? Communist and Post-communist Studies. 2015. C. 146–157.

Rybiy O. Party System Institutionalization in Ukraine. Demokratizatsiya. 2013. 21(3).

Schmitter P. What if Political Parties were to disappear or be abolished? Central European University. URL: https://www.ceu.edu/sites/default/files/attachment/event/7050/real-existing-democracies-withoutpartiespaper.pdf

White S. W., Wyman, M., Kryshtanovskaya, O. Parties and politics in post-communist Russia. Communist and Post-communist Studies. 1995. 28. C. 183–202.

Whitmore S. Political party development in Ukraine. Applied Knowledge Services, 2014.

Wilson K. How Increased Competition Can Strengthen Electoral Authoritarianism. Problems of PostCommunism. 2016. 63(4). C. 199–209. doi:10.1080/10758216.2015.1124744

Yakovlev D., Kroitor, A. Post-election situation in Ukraine: changing faces or ideological transformations? In Contemporary issues of the world community and the role of social sciences in ensuring its development / A. Kroytor, D. Yakovlev, S. Kutsepal, O. Yeremenko – editors. Lviv: Liha-Pres, 2020. C. 1–29.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-10-13

Номер

Розділ

Політичний дискурс