Тексти офіційного політичного дискурсу як індикатор еволюції політичного режиму (на матеріалі промов українських президентів).

Анотація

В українському науковому дискурсі промови політиків більше вивчаються з точки зору політичної лінгвістики, до уваги беруться здебільшого тексти зарубіжних політиків. До того ж, для вивчення промов найчастіше застосовуються якісні методи, що унеможливлює відслідковувати динаміку політичних процесів за тривалі періоди часу.

У статті на матеріалі 856 промов українських президентів: Ющенка, Януковича та Порошенка (за увесь період правління) із застосуванням формалізованого методу аналізу демонструється коливання параметрів політичних текстів залежно від зміни режиму.

Висувається гіпотеза про більш інтенсивну та різноманітну (у жанровому плані, планах форматів, інформаційних приводів, аудиторій, географії) комунікацію, притаманну більш демократичним режимам Ющенка та Порошенка. Перша частина гіпотези про більш інтенсивну комунікацію (за простим кількісним підрахунком промов) за часів Януковича підтвердилася лише частково – за два перші роки правління. Друга частина гіпотези підтвердилася.

За часів Ющенка та Порошенка використовувалися не лише основні жанри прямих звернень до аудиторії (промови, виступи, слова, звернення, заяви), але й більша кількість піджанрів. При цьому у статті зауважується, що основні жанри прямих звернень лишаються недостатньо вивченими у царині політичних наук.

Для виголошення промов третім та п’ятим президентами України створювалося більше різноманітних та унікальних форматів заходів (усього 29 та 39 позицій відповідно; 18 позицій у Януковича). Також інформаційні приводи їхніх прямих звернень були більш пов’язані із поточними подіями, ніж із календарними та історичними подіями. У той час як промови Януковича були менш різноманітними за згаданими у них форматами та частіше були викликані календарними та історичними приводами (58,7% історичних та календарних у Януковича, 46,3% у Ющенка, 44,9% у Порошенка).

Щодо аудиторій, можемо констатувати наявність однакових найбільш популярних аудиторій для усіх трьох політиків (народ, міжнародні інститути, парламент). Тим не менш, різниця відчувається у різному розподілі уваги до них та у більшій кількості згадок про аудиторії у демократичних лідерів. Географічні преференції дозволяють нам показувати різну спрямованість щодо міжнаціональних блоків (Західні країни для демократичних лідерів, країни СНД для Януковича), а також зафіксувати більшу увагу до регіонів у межах країни, ніж до зарубіжних країн, та до країн із авторитарними режимами відповідно у авторитарного лідера.