Неурядові організації як групи «третього сектору» в громадянському суспільстві
DOI:
https://doi.org/10.31558/2617-0248.2024.9.8Ключові слова:
нерядові організації, громадянське суспільство, громадські об’єднання, міжнародні організації, Демократичні цінностіУкраїна, Європа, СШААнотація
Проаналізовано роль НУО в функціонуванні сучасного громадянського суспільства. Виявлено, що НУО може бути надано статус одного із трьох рівнів: консультативний, реєстровий і спеціальний консультативний; що всеосяжне об’єднання всіх видів НУО поділяється на дві основні категорії: ті, які обслуговують інших (і мають великі фінансові ресурси), називаються посередниками, а ті, які обслуговуються посередниками, називаються громадськими організаціями. Показано, що НУО мають різні акроніми, які часто використовуються суб’єктивно та взаємозамінно.
З’ясовано, що НУО, які називають групою «третього сектора» в громадянському суспільстві, відіграють кілька конструктивних ролей: вони можуть надати голос групам, які постраждали від глобалізації – проблеми прав людини, екологічні права, права релігійні спільноти, права тварин, проблеми студентів, жіночих груп, професійних асоціацій і утворюють дуже широку коаліцію. Ефективність НЕУ для громадянського суспільства є безсумнівною, їх кількість зростає в усьому світі, а їхні голоси в громадянському суспільстві стають сильнішими, оскільки вони представляють різноманітні глобальні проблеми. Систематизовані причини низької ефективності в діяльності НУО: невеликий членський склад, брак коштів, внутрішнє обмеження уряду, відсутність доступу до фізичних ресурсів, внутрішні системи стримувань і противаг тощо.
Виявлено, що НУО, орієнтовані на демократичні цінності, зазвичай відкидають авторитарне правління, будь то ліве чи праве, як за своєю суттю розбещуюче та експлуататорське. Вони сповідують демократичний принцип, згідно з яким суверенітет належить народу. Відтак режими розглядатимуть НУО як політичну та соціальну силу для зміцнення плюралізм і стримування влади держави по відношенню до громадянського суспільства. Вони наголошують на ролі НУО як каталізаторів соціальних та інституційних інновацій та підкреслюватимуть важливість збереження незалежності НУО.
Посилання
Staniszkis, J. (1991). Political capitalism. In: Poland. East European Politics and Societies, Vol. 5, N 1, рp. 127-141.
Starkey, K. & Madan, P. (2001). Bridging the Relevance Gap: Aligning Stakeholders in the Future of Management Research. British Journal of Management, 12 (SI), pp. 3-26.
Mafunisa, John Mutuwafhethu (2004). The Role of Civil Society in Promoting Good Governance in the Republic of South Africa. International Review o f Administrative Sciences, 70, no.3, pp. 487-495.
Lucan, Way. (2014). Civil Society and Democratization. Journal of Democracy, pp. 35-43.
Moyo, Dambisa. (2009). Dead Aid: Why Aid is Not Working and How There is a Better Way for Africa. Farrar, Straus and Giroux, New York, 2009, pр.37-51.
Jenkins, J.C. (1987). Nonprofit organizations and policy advocacy. In W.W. Powell (ed.), The Nonprofit Sector: A Research Handbook. New Haven, CT: Yale University Press, pp. 296–318.
Edwards, Michael & David Hulme (1996). Beyond the Magic Bullet: NGO Perfonnance and Accountability in the Post-Cold War. Kumarian Press, Inc., рр. 61-69.
Kuts, Svitlana (2000): The Role of the Private Sector in the Public Service of the Ukraine: Social-political Governance Perspective. Public Management 2(3), 329-347.
Fowler, A., (1995). Assessing NGO Performance: Difficulties, Dilemmas and a Way Ahead, in Edwards and Hulme, (eds.). Beyond the Magic Bullet: NGO Performance and Accountability in the Post-Cold War World, pp. 169-186.
Szporluk, Michael. (2009). A Framework for Understanding Accountability of International NGOs and Global Good Governance. Indiana Journal o fGlobal Legal Studies, 16, no. l, Proquest, pp.339-361.
Riemann, Kim D. (2006). A View from the Top: International Politics, Norms and the Worldwide Growth of NGOs. International Studies Quarterly, 50, no. I, p. 62-76/
Sommer, R. (1977). Classroom layout. Theory into Practice, 16(3), 174-175.