Тенденції здійснення процесу децентралізації у Європейському союзі

Анотація

Дослідження присвячено визначенню тенденцій здійснення процесу децентралізації у Європейському Союзі. Визначено етапи реалізації регіональної політики у Європейському Союзі та інтеграційних об’єднаннях, що передували появі ЄС у 1992 році. Особлива увага у статті приділяється розгляду принципу субсидіарності у Європейському Союзі. Підкреслюється, що у певних європейських країнах субсидіарність розглядається під різним ракурсом: для Великобританії, цей принцип означає розширення компетенції національної держави як перешкоду розвитку європейського централізму; для Німеччини характерно, що субсидіарність має припинити зазіхання ЄС на виняткові повноваження земель; для Іспанії притаманна думка, що субсидіарність не повинна торкатися відносин між державою та автономними областями. У дослідженні виділяються два умовні типи країн за типом адміністративного управління: перший тип – регіональні (регіоналізовані) держави – у них регіони мають автономний статус і мають повноваження в законодавчій та виконавчій сферах (Італія, Іспанія та Великобританія); другий тип держави – децентралізована держава – для цієї категорії характерно, що регіони мають компетенцію для ведення справ з регіональної проблематики, а також відповідно до національного законодавства є можливість вносити регламентаційні поправки до прийнятих законів і право відступати від низки положень на користь регіону, якщо це дозволено (Польща, Португалія, Ірландія, Чехія, Данія, Франція). Таким чином, можна сказати, що в європейських договорах тематика регіоналізації порушена досить розпливчато, і принцип субсидіарності може бути витлумачений по-різному, проте європейська регіональна політика, і, насамперед, реалізація програм через структурні та інші фонди Європейського Союзу, є загалом добре опрацьованим механізмом як в економічному, політичному, так і у правовому планах.