Війна, бліцкриґ, мародерство і життя в обмін на техніку: російське вторгнення з точки зору теорії селекторату

Анотація

В статті обґрунтовується теорія селекторату як концепція, придатна для пояснення російського вторгнення в Україну. Це передбачало зведення низки поведінкових паттернів російського військово-політичного командування до типових дій авторитарного режиму. Розрахунок політичного керівництва РФ на військовий спосіб розв’язання міждержавних суперечностей та ризикований бліцкриґ як основний план бойових дій цілком укладається в логіку автократій. Вони мають схильність ухвалювати ризиковані й непродумані рішення насамперед тому, що лідерам режимів малої коаліції немає потреби звітувати перед своїми виборцями. Тому особисті наслідки поразки не такі погані для них, на відміну від демократичних режимів, критично залежних від думки громадян, через що демократичні режими намагаються ретельніше вибирати свої війни, роблячи наголос на зіткненнях із максимальними шансами на успіх. Нефаховість російської армії виявляється в численних – і часом дріб’язкових – фактах мародерства і грабування мирного населення. Автократії вже декілька тисячоліть виявляють схильність у леґітимний спосіб заохочувати своїх солдатів можливістю отримати «трофеї» такого штибу. Нарешті, шокуючі факти нехтування військовополітичного керівництва РФ здоров’ям і життям своїх солдатів, укоріненого навіть в організаційній структурі російської армії, відсилають до перверсивної шкали цінностей автократичних режимів. Її суть можна звести до такої дихотомії: наголос на першочерговій цінності озброєнь і техніки, які можна використати проти лідера і тим самим поставити під загрозу його виживання – і відсутність хоч якоїсь турботи про поновлювані, неорганізовані й тому не загрозливі людські життя власних солдатів. В її основі лежить слабкий зв’язок між населенням та утриманням влади з боку автократа, внаслідок чого немає політичного сенсу дбати про спорядження, здоров’я та життя найчисленнішої частини (російської) армії.