Політика пам’яті як ресурс символічної політики
DOI:
https://doi.org/10.31558/2617-0248.2023.8.10Ключові слова:
політика пам’яті; символічна політика; міфотворчість; колективна ідентичність; історичний наратив; публічна комемораціяАнотація
У статті розглянуто взаємозв’язок політики пам’яті та символічної політики з урахуванням таких важливих складових, як історична політика, політичне використання минулого, міфотворчість, колективна ідентичність, історичний наратив, публічна комеморація. Відповідно запропоновано інтерпретацію зазначених складових. Історична політика – сегмент політики пам’яті, що означає інтерпретацію історії, обрану з політичних (партійних) мотивів, та спроби переконання громадськості у правильності такої інтерпретації з метою утвердження певних уявлень про колективне минуле і формування відповідної культурної інфраструктури, освітньої політики, законодавчого регулювання. Політичне використання минулого – звернення до історії в політичному контексті незалежно від того, чи складається воно в послідовну стратегію. Міфотворчість – конструювання або ж відтворення вже наявних міфів, необхідних для консолідації спільноти та громадянської злагоди щодо значущих ідей та актуальних рішень, які проводять владні еліти та держава. Колективна ідентичність – різновид соціальної консолідації, що поєднує у собі прив'язку до певної території, спільні історичні спогади, міфи, традиції. Історичний наратив – сюжетно оформлена розповідь, що пропонує завершену картину історії, складену з подій-фрагментів, які можуть бути розгорнуті в самостійні сюжетні оповіді. Публічна комеморація – сукупність публічних актів пригадування, осмислення та переосмислення в сучасному контексті історичних постатей, подій, образів минулого.
На цій основі розкрито процес конструювання колективних і політичних ідентичностей за допомогою використання ресурсів історії. Доведено, що політика пам’яті потребує опори у вигляді символів, оскільки вони закріплюють спогади для майбутнього і забезпечують певну соціальну цілісність для наступних поколінь. Політика пам'яті визначається як сукупність публічних взаємодій політичних сил, зацікавлених в особливому розумінні минулого. Зазначається, що гегемонія тих чи інших версій пам'яті про давнє або недавнє минуле є динамічним результатом взаємодії (конкуренції або конвергенції) різних наративів. Утверджується розуміння символічної політики як взаємодії широкого кола акторів, які просувають різноманітні інтерпретації соціальної реальності, що можуть конкурувати, сполучатися або підтримувати один одного. З’ясовано, що боротьба в сучасному світі не зводиться до традиційної ідеологічної боротьби. У полі символічної політики діють специфічні механізми, вивчення яких дає змогу краще зрозуміти, чому одні способи інтерпретації соціальної реальності є впливовішими за інші, чим визначається успіх і які ресурси працюють ефективніше.
Посилання
Подольський А. Сучасна історія як інструмент політичних маніпуляцій (на прикладі вивчення історії Голокосту). Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. 2017. Вип. 4. С. 205–212.
Rousso H. The History of Memory: Brief Reflections on an Overloaded Field. Clashes in European Memory: The Case of Communist Repression and the Holocaust / Eds. M. Blaive, C. Gerbel, and T. Lindenberger. Innsbruck : Studienverlag, 2011. Р. 92–145.
Megill A. Historical Knowledge, Historical Error: A Contemporary Guide to Practice. Chicago : University of Chicago Press, 2007. 288 р.
Ліщинська О. І. Образ сучасного героя: репрезентації в царині українського актуального мистецтва. Актуальні проблеми філософії та соціології: науково-практичний журнал / Голов. ред. Д. В. Яковлев; відпов. секретар І. В. Шамша; Міністерство освіти і науки України; Національний університет «Одеська юридична академія». Одеса, 2017. Вип. 20. С. 59–62.
Callahan W. A. History, Identity and Security: Producing and Consuming Nationalism in China. Critical Asian Studies. 2006. Vol. 38. No. 2. Р. 179–208.
Bell D. Introduction: Memory, Trauma and World Politics. Memory, Trauma and World Politics: Reflections on the Relationship between Past and Present / Ed. D. Bell. New York : Palgrave, 2006. Р. 1–39.
Smith A. National Identity. London : Penguin, 1991. P. 9–14.
Eder K., Spohn W. Collective Memory and European Identity: the Effects of Integration and Enlargement. Aldershot : Ashgate, 2005. 240 р.
Olick J. K., Vinitzky-Seroussi V., Levy D. The Collective Memory Reader. New York : Oxford University Press, 2011. 497 р.
Gong G.W. Memory and History in East and Southeast Asia. Washington : The CSIS Press, 2001. 228 р.
Topolski J. The Role of Logic and Aesthetic in Constructing Narrative Wholes in Historiography. History and Theory. 1999. Vol. 38. N 2. P. 198–210.
The Art of Commemoration: Fifty years after the Warsaw Uprising / ed. by Titus Ensink, Christoph Sauer. Amsterdam etc. : John Benjamins Publishing Company, 2003. 258 p.
Kertzer D. I. Ritual, Politics, and Power. New Haven etc.: Yale University Press, 1988. 235 p.
Wodak R., De Cillia R. Commemorating the past: The discursive construction of official narratives about 'Rebirth of Second Austrian Republic. Discourse & Communication. 2007. Vol. 1, N 3. Р. 337–363.