Основні моделі політичної комунікації та їх прояви в сучасну епоху

Анотація

Відзначено, що поняття суспільної комунікації є досить важливим і впливовим в сучасному соціумі, визначаючи його тип та форму владних відносин. Доведено, що в трансформаційних змін у всіх сферах людської життєдіяльності змінюються інформаційні та комунікаційні технології, відбувається витіснення традиційних засобів масової інформації так званими соціальними медіа. У сучасну епоху така форма політичної комунікації стала найбільш популярним засобом донесення інформації до населення. Основну платформу для створення нових соціально-політичних комунікацій на сьогодні надає Інтернет, віртуальна реальність якого має необмежені можливості для цього процесу. Обґрунтовані основні риси демократичної та тоталітарної моделей політичної комунікації, які володіють великою кількістю різноманітних мовних інструментів.
 Визначені прояви маніпулятивної природи публічного слова, яка присутня в тоталітарній моделі політичної комунікації. Показано, що за радянських часів сформувалися такі типи раціональності, які у сукупності з ціннісними пріоритетами, що сформувалися раніше, за старого режиму змінили політичний дискурс на стан «клінічного» монологізму. Важливі соціально-економічні події та політичні рішення стали інструментами пропаганди.
Обґрунтовано феномен симуляції демократичного управління, який у так званий посткомуністичний період був найбільш розповсюдженим у політичному житті. Практика «подвійної моралі» стала характерною рисою суспільної свідомості радянського зразка та системи «внутрішньої цензури», яка є одним з елементів такої свідомості. Зроблено висновок, що політичний дискурс за таких умов є практично неможливим.
Визначено, що суспільний діалог в посткомуністичних країнах значною мірою спотворений тоталітарними цінностями та традиціями тоталітарної політичної мови. Саме це значно ускладнює процес переходу до демократичного політичного дискурсу, який є одним з джерел легітимності інститутів розвинутого громадянського суспільства.