«Ті, хто приходять насміхатися, залишаються молитися»: теорія конвергенції протестів

Анотація

Дослідження концепції колективних дій передбачає використання різноманітних теорій, які стосуються громадського активізму. Серед праць науковців, які вивчають громадський активізм у політичному контексті, найбільш розповсюдженими є «теорія зараження», «теорія конвергенції», «теорія виникнення норм», «теорія політичного протесту», «теорія зростання цінностей» тощо. Ключове припущення, яке об’єднує всі ці теорії, полягає в тому, що протест може вплинути як на громадську думку, так і на зміну політичної системи. Це означає, що протест надає важливу інформацію для громадськості, щоб адаптувати свої уподобання. Такий механізм полягає в тому, що протести впливають на сторонніх спостерігачів – людей, які не відвідують такі протести, але спостерігають за ними. Ця стаття пропонує звернутися до теорії конвергенції та розглянути її теоретичні дослідженні. Це допоможе виявити причини появи протестних груп, а також зрозуміти політику конвергенції як політичну стратегію. Важливо зрозуміти зв’язки не тільки між учасниками протестів, а й тими, хто виступає проти них.
Теоретична розвідка показує, що колективна поведінка, де опиняються люди зі схожими бажаннями, установками, цілями, здатна впливати на зміни. Соціальна згуртованість, високий рівень системи переконань, нормативна поведінка, харизматичність лідерів мають свій вплив за умов контекстної варіації. Яка знаходиться за виміром протестного поля. І в той час, коли все більше піднімається питання про дивергенцію, як виклик глобалізаційним процесам, саме конвергенція стає рушійною силою, коли виникає питання загрози спільним цінностям або втрата спільних інтересів. Отже, і теорія зараження, і теорія навіювання вказують на те, що вчинки членів натовпу не контролюються раціонально, оскільки процес мислення в натовпі використовується ситуативно та емоційно. В той самий час, мислення індивіда у натовпі набуває форми раціоналізації, витончених фраз, нетерпимості та звинувачень, часто агресивних реакцій, які приховують справжню егоїстичну природу мотивів, що діють. «Боротьба» у розумінні натовпу вимагає з кимось боротися. Обов’язково має бути наявність ворога. Жорстокість дій у натовпі частково пояснюється соціальним сприянням у поєднанні зі зняттям індивідуальної відповідальності. Мораль та самообмеження набуваються через схвалення або несхвалення суспільства.