Визначення етнополітичного сепаратизму як суспільного явища

Анотація

В даний час все світове співтовариство вступає в нову еру, що характеризується появою численних викликів світовій цивілізації, таких як міжнародний тероризм, прогресуючий націоналізм, релігійна нетерпимість, а також все більш стійкий політичний сепаратизм. Дезінтеграційні процеси в низці політичних держав Азії, Африки та Європи, руйнівний потенціал відокремлення народів, що існували протягом тривалого часу в рамках єдиних держав, дають підстави вважати, що політичний сепаратизм виходить за рамки не лише національної, але й регіональної безпеки, набуваючи все більше міжнародного аспекту. Сепаратистські рухи використовують не тільки мирні демонстрації, але й насильницькі форми, такі як повстання та терористична загроза.
Екстремістські дії в цьому контексті являють собою форму реалізації сепаратистської мети, що набуває все нових і нових проявів і методів. Певні політичні, націоналістичні, релігійні організації сепаратистського спрямування використовують насильницькі методи.
Сучасна політична ситуація показує, що сепаратизм стає інструментом і засобом боротьби суб’єктів політичної діяльності в процесі досягнення своїх цілей. Водночас політичним організаціям, рухам та окремим політикам виявляється вигідним використовувати сепаратистський екстремізм.
Численні випадки порушення усталеного світового ладу, безвідповідальне ставлення до проявів політико-національного сепаратизму призвели до того, що в даний час сепаратизм набув масштабного і всеохоплюючого характеру, а політичні конфлікти є надзвичайно жорстокими, часто виступаючи у вигляді екстремізму та тероризму. Аргументовано, що необхідною передумовою стабільності поліетнічної держави є певною мірою однорідний культурний простір, спільна політична культура, єдина ідеологічна домінанта. Є очевидним, що досягнення такого стану стане найефективнішим засобом запобігання сепаратизму у багатонаціональних державах.