2024-03-28T11:57:54Z
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/oai
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/3924
2018-02-13T13:27:32Z
vestnik-politology:%D0%A2%D1%82%D0%86%D0%9F%D0%9D
2617-0256
2617-0248
dc
Аксіосфера сучасного муніципалізму: політичні та правові аспекти.
Batanov, O.
Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України
У статті аналізуються дискусійні питання становлення та розвитку муніципального права як самостійної галузі національного права України. Розкривається аксіологічний аспект у розумінні предмету сучасного муніципального права. Висвітлено роль та значення муніципальних правових установок у процесі формування соціальної активності особи в системі сучасного муніципалізму. Показаний діалектичний взаємозв’язок між процесами становлення муніципалізму в сучасній Україні та станом реалізації принципів місцевого самоврядування. Доводиться, що важливість аксіологічного вивчення муніципального права визначається потребами розвитку місцевого самоврядування в цілому, а також необхідністю розробки методологічних підходів до ціннісного розуміння сучасного муніципалізму.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2017-06-21 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/3924
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 1 (2016)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/3925
2018-02-13T13:27:32Z
vestnik-politology:%D0%A2%D1%82%D0%86%D0%9F%D0%9D
2617-0256
2617-0248
dc
Природа та механізми включення особистості в політику: політологічний аналіз.
Kozma, V.
Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова
В статті проаналізовані первинні механізми політичної соціалізації особистості, що безпосередньо впливають на ступінь включення індивіда у світ політики. Особлива увага приділяється особистісному аспекту процесу соціалізації. Наголошується на домінуванні в науковій літературі двох моделей політичної соціалізації: модель «підкорення», що базується на концепції відомого англійського філософа Томаса Гоббса, та модель «інтересів», розробниками якої були зокрема Адам Сміт, Герберт Спенсер та ін. Підкреслюється важливість збереження балансу між різними механізмами політичної соціалізації. Зроблено висновок, що на даний час в Україні існує гостра проблема з поширенням базових політичних знань, особливо серед молоді, а також наголошується на небезпеці поширення масових маніпулятивних технологій в українському суспільстві.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2017-06-21 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/3925
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 1 (2016)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/3928
2018-02-13T13:27:32Z
vestnik-politology:%D0%A2%D1%82%D0%86%D0%9F%D0%9D
2617-0256
2617-0248
dc
Децентралізація державної влади: основні підходи.
Kulishenko , T. Yu.
Харківський національний технічний університет сільського господарства імені Петра Василенка
Визначено дві основні концепції взаємовідносин державної влади та місцевого самоврядування як різновидів публічної влади та права місцевих громад на здійснення владних повноважень. Згідно першої, громади історично є більш ранніми суб’єктами публічної влади, ніж нація, яка була створена на основі їх об’єднання. Тому місцеве самоврядування має таке ж саме право на владу на своїй території, як і держава. Згідно другої концепції, громади отримують свої владні повноваження від нації, тому місцеве самоврядування є хоча й автономним, однак у політичному відношенні похідним від державної влади. Відповідно, бачення владних прав місцевого самоврядування обмежується лише правом на прийняття рішень щодо забезпечення життєдіяльності на даній території.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2017-06-21 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/3928
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 1 (2016)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/3929
2018-02-13T13:27:32Z
vestnik-politology:%D0%A2%D1%82%D0%86%D0%9F%D0%9D
2617-0256
2617-0248
dc
Консенсуализм у політиці як умова стабільності та подальшого цивілізаційного розвитку суспільства.
Karagioz, R. S.
Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова
В статті аналізується феномен консенсуалізму як умова стабільності, як спосіб консолідації суспільства на плюралістичній основі при вирішенні його найважливіших проблем. Показано, що громадська згода – це відсутність конфронтації в суспільстві, це досягнення єдності громадян щодо найбільш значимих питань, які стосуються їхнього існування та життєдіяльності, коли згода виникає як ініціатива «знизу», що не залежить прямо від держави.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2017-06-21 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/3929
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 1 (2016)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/3930
2018-02-13T13:27:32Z
vestnik-politology:%D0%A2%D1%82%D0%86%D0%9F%D0%9D
2617-0256
2617-0248
dc
Національна ідея в політико-комунікативному дискурсі: постановка проблеми.
Voronianskyi, O.V.
Харківський національний технічний університет сільського господарства імені Петра Василенка
У статті здійснена спроба аналізу політичного аспекту феномену національної ідеї в якості елемента політичної системи суспільства. Коротко розглянуто системні функції, ресурсне забезпечення та суб'єкти продукування національної ідеї з точки зору теорії політичних систем. Автор пов'язує національну ідею з реальним утіленням суверенітету нації як контролю за доступом до ресурсів і цінностей. Показано, що в політологічному вимірі національну ідею необхідно розглядати як владний ресурс, котрий у конкурентному середовищі з обмеженим доступом до матеріальних ресурсів і цінностей використовується для отримання, реалізації та утримання політичної влади.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2017-06-21 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/3930
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 1 (2016)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/3931
2018-02-13T13:27:32Z
vestnik-politology:%D0%A2%D1%82%D0%86%D0%9F%D0%9D
2617-0256
2617-0248
dc
Концепції національного інтересу в науковій літературі.
Moskalevа, N.P.
Харківський національний технічний університет сільського господарства імені Петра Василенка
Аналізується сутність категорії «національний інтерес» із точки зору політичної науки. Автор обгрунтовує положення про те, що в основі національного інтересу лежить збереження і зміцнення національного суверенітету. Національні інтереси мають виступати як синтез, а не механічна сума приватних і корпоративних інтересів. Реалізація національних інтересів відбувається через різні інститути політичної системи, а саме: державу, політичні партії, громадські організації, церкву. Але, оскільки держава є найбільш суверенним інститутом, то вона є і основним механізмом реалізації національних інтересів.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2017-06-21 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/3931
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 1 (2016)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/3932
2018-02-13T13:27:32Z
vestnik-politology:%D0%A2%D1%82%D0%86%D0%9F%D0%9D
2617-0256
2617-0248
dc
Інституційні та нормотворчі заходи Директорії й Уряду УНР щодо забезпечення права громадян на життя (на прикладі єврейської національної меншини).
Lazarovych, M.
Тернопільський національний економічний університет
Lazarovych, N.
Тернопільський кооперативний торговельно-економічний коледж
Досліджено основні нормативні документи влади УНР щодо забезпечення права громадян на життя. Проаналізовано ефективність запровадження таких інституцій, як надзвичайні військові суди, державна військова інспекція, жандармерія, спеціальні слідчі комісії з розслідування погромів. Виснувано, що через пануючу анархію вжиті заходи нерідко залишалися декларативними.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2017-06-21 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/3932
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 1 (2016)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/3933
2018-02-13T13:27:32Z
vestnik-politology:%D0%A1%D0%9F%D0%9F
2617-0256
2617-0248
dc
Демографічний розвиток Канади як чинник, що сприяє імміграції.
Trawicki, Paweł
Demographic factor of the immigration is analysed in the article. The conclusion is drawn that Canada has always been characterized by a high level of attraction for people emigrating from various countries of the world. At present a high level of an economic development, general system of education, well-functioning health care, freedom of religion, civil rights as well as an impressive life expectancy are also the factors attracting those emigrating now.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2017-06-21 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/3933
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 1 (2016)
eng
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/3934
2018-02-13T13:27:32Z
vestnik-politology:%D0%A1%D0%9F%D0%9F
2617-0256
2617-0248
dc
Геоінформаційний чинник як механізм трансформації міжнародних конфліктів.
Rzhevska, N.F.
Навчально-науковий інститут міжнародних відносин Національного авіаційного університету
Стаття присвячена розкриттю змісту та суті процесу міжнародної конфліктної взаємодії, спричиненої геоінформаційними чинниками. Нині, коли практично, всі держави світу є учасниками геополітичних протистоянь, кардинальна зміна геополітичної картини світу, підвищення ролі світової громадської думки, досягнення багатьма державами інформаційній стадії розвитку, революційні перетворення в техніці й озброєнні та низка інших факторів змінили структурні компоненти геополітичного протиборства. Ведення інформаційної іміджевої війни спотворює реальність в масовій суспільній свідомості, а її результат може істотно вплинути на хід міжнародного конфлікту. Результати інформаційного конфлікту мають вагомий вплив на процес прийняття найважливіших політичних рішень у світі.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2017-06-21 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/3934
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 1 (2016)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/3935
2018-02-13T13:27:32Z
vestnik-politology:%D0%A1%D0%9F%D0%9F
2617-0256
2617-0248
dc
Види таємної дипломатії та особливості їхнього функціонування у міжнародних відносинах.
Pyk, S.
Львівський національний університет імені І. Франка
Kostyuk, D.
Львівський національний університет імені І. Франка
Проаналізовано поняття та історію дослідження таємної дипломатії. Значну увагу приділено виокремленню та порівнянню двох видів таємної дипломатії, а саме власне таємної дипломатії та непублічної дипломатії. Особливістю власне таємної дипломатії було те, що результати домовленостей, досягнутих за допомогою власне таємної дипломатії залишалися таємними протягом значного періоду часу. Натомість, особливістю непублічної дипломатії є те, що результати домовленостей стають відомими публіці незабаром після досягнення цих домовленостей. Розглянуто підпільну дипломатію, головною особливістю якої є те, що вона здійснюється спецслужбами держав в делікатних та термінових ситуаціях. Досліджено т.зв. «чекову дипломатію», в якій використовувалася економічні чи фінансові чинники для отримання поступок від інших держав. З’ясовано, що вивчення таємної дипломатії протягом Другої світової війни дає змогу виокремити ще один вид таємної дипломатії, а саме опозиційну дипломатію.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2017-06-21 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/3935
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 1 (2016)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/3936
2018-02-13T13:27:32Z
vestnik-politology:%D0%A1%D0%9F%D0%9F
2617-0256
2617-0248
dc
Тенденції формування геополітичних орієнтацій громадян в сучасній Україні.
Novakova, O.
Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова
Проаналізовано зовнішні та внутрішні впливи на формування сучасного геополітичного статусу України. Визначено тенденції трансформації геополітичних орієнтацій громадян у контексті подій Євромайдану та зовнішньополітичної агресії: суттєва переорієнтація громадян на країни ЄС і значне падіння підтримки Росії як стратегічного партнера, підвищення популярності ідеї вступу України до НАТО. Головним завданням української політичної еліти зазначене формулювання та реалізація на практиці дієвих геополітичних стратегій, що забезпечать захист суверенітету України в інтеграційних процесах, проведення модернізації економічної сфери та підвищення соціальних стандартів життя громадян.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2017-06-21 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/3936
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 1 (2016)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/3937
2018-02-13T13:27:32Z
vestnik-politology:%D0%A1%D0%9F%D0%9F
2617-0256
2617-0248
dc
Американо-пакистанські відносини на початку ХХІ століття (2000-2008 рр.).
Khudoliy , A. O.
Національний університет «Острозька академія»
Стаття присвячена аналізу зовнішньої політики Сполучених Штатів та Ісламської Республіки Пакистан в регіоні Південна Азія. Розглянуто особливості зовнішньополітичних кроків, здійснених двома країнами упродовж 2000-2008 рр. Описано міждержавні відносини між США, ІРП та його сусідами. Розглянуто етапи розвитку двосторонніх відносин. Висвітлено проблеми регіональної безпеки в світлі основних подій. Розглянуто пакистано-афганські відносини. Деталізовано здобутки та недоліки зовнішньополітичного курсу ІРП та США з урахуванням внутрішніх і зовнішніх чинників.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2017-06-21 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/3937
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 1 (2016)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/3938
2018-02-13T13:27:32Z
vestnik-politology:%D0%A1%D0%9F%D0%9F
2617-0256
2617-0248
dc
Еволюція двосторонніх відносин США та Ісламської республіки Іран за адміністрації Р. Ніксона: реалізація концепції «двох опор».
Pavliuk, O.
Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет»
У статті здійснено дослідження політики США щодо Ірану у 1960 – 70-х рр., яка реалізовувалась згідно концепції «двох опор» у рамках Доктрини Ніксона. Значна увага приділяється зовнішньополітичному курсу президента Р. Ніксона на Близькому та Середньому Сході та щодо Ірану, зокрема. Політика США у 1960 – 70-х рр. ХХ ст. перетворила Іран в активного гравця в регіоні Перської затоки, модернізувавши його збройні сили, сприяючи економічному зростанню та політичній самостійності.
Запровадження концепції «двох опор» у рамках реалізації Доктрини Ніксона перетворили Ісламську республіку в американський протекторат на Середньому та Близькому Сході. Очевидні вигоди в той час від двосторонніх відносин були дуже відчутними для Сполучених Штатів, оскільки Іран мав можливість і бажання відіграти таку роль в регіоні, а дружні зв’язки між країнами мали позитивну історію відносин. Автор також відзначає недоліки політики, які сприяли конфронтації двох країн після Ісламської революції 1979 року.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2017-06-21 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/3938
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 1 (2016)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/3939
2018-02-13T13:27:32Z
vestnik-politology:%D0%A1%D0%9F%D0%9F
2617-0256
2617-0248
dc
Позитивні і негативні наслідки трансформації в країнах Балтії та вступу до ЄС.
Kokorev, O.
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»
Показано, що перетворення в державах Балтії та вступ до ЄС і НАТО представляють науково-практичний інтерес в силу того, що більшість країн пострадянського простору були орієнтовані на досить швидке за масштабами історії органічне включення в європейський інтеграційний процес. Однак, це вдалося лише країнам Балтії. Визначені позитивні і негативні наслідки цих процесів.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2017-06-21 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/3939
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 1 (2016)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/3940
2018-02-13T13:27:32Z
vestnik-politology:%D0%A1%D0%9F%D0%9F
2617-0256
2617-0248
dc
Ренкінги міст як результат компаративно- політичного аналізу позицій міст у просторі міжнародних відносин.
Demicheva, A.V.
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара
Місто є повноцінним актором у сучасному просторі міжнародних відносин, отже може виступати й повноцінною одиницею компаративно-політичного аналізу. Результатом такого аналізу є фіксація внутрішньої структурації та розподілу позицій домінування серед міст, в першу чергу глобальних/світових. Цей розподіл та його легітимація відбувається через механізм ранжування, створюючи картину світової ієрархії міст. На підставі порівняння міст за певний проміжок часу та за чітко визначеними критеріями складаються міжнародні ренкінги міст, які, зазвичай, мають моніторинговий характер. При цьому ренкінги мають як позитивні характеристики, так і певні обмеження, пов’язані в першу чергу з ігноруванням контекстів.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2017-06-21 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/3940
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 1 (2016)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/3941
2018-02-13T13:27:32Z
vestnik-politology:%D0%A1%D0%9F%D0%86%D1%82%D0%9F
2617-0256
2617-0248
dc
Порівняльний аналіз політичних протестів в Україні та Бельгії.
Babkina, O. V.
Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова
Bulda, O. A.
Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова
У статті проаналізована сучасна практика громадського активізму в Бельгії та Україні. Розкрито культурні, історичні та економічні особливості розвитку політичних протестів в даних країнах. Здійснено порівняльний аналіз різних факторів, які впливають на розвиток сучасного громадянського спротиву в українсько-бельгійському вимірі. Наведено приклади проявів громадянського спротиву та проаналізовано їх відмінності за різними ознаками. Обгрунтовано важливість подальшого розвитку ненасильницьких методів громадянського спротиву та гармонізації українсько-бельгійської та в цілому європейської протестної активності для захисту прав та свобод людини.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2017-06-21 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/3941
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 1 (2016)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/3942
2018-02-13T13:27:32Z
vestnik-politology:%D0%A1%D0%9F%D0%86%D1%82%D0%9F
2617-0256
2617-0248
dc
Прогнозування загроз політичній стабільності в Україні до 2030 р. на основі синергетичного параметру порядку.
Polovyi, M. A.
Донецький національний університет імені Василя Стуса
Стаття присвячена розгляду основних елементів синергетичного параметра порядку, який визначає динаміку політичного процесу в сучасній Україні та побудованого на його основі прогнозу загроз політичній стабільності України до 2030 року.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2017-06-21 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/3942
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 1 (2016)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/3943
2018-02-13T13:27:32Z
vestnik-politology:%D0%A1%D0%9F%D0%86%D1%82%D0%9F
2617-0256
2617-0248
dc
Політичний гепенінґ у системі акціоністських форм політичної активності.
Naumkina, S. М.
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»
Grueva, O. V.
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»
Стаття присвячена вивченню політичного гепенінґу як форми політичної активності, яка виникає в добу постмодернізму. Гепенінґ позиціонований як протестна акціоністська форма політичної участі. Наголошується на театралізованому, імпровізаційному характері гепенінґу, як мистецько-культурної форми, яка поширилася на поле політики. Вивчаються проведені за допомогою технології політичного гепенінґу акції наприкінці XX – на початку XXI століття. Зокрема, аналізуються гепенінґи польського руху «Помаранчева альтернатива», російські гепенінґи «Субтропічної Росії», Партії любителів пива, руху «Фіолетових», арт-групи «23:59». Вивчаються українські політичні гепенінґи починаючи від акцій «Променів чучхе».
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2017-06-21 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/3943
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 1 (2016)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/3944
2018-02-13T13:27:32Z
vestnik-politology:%D0%A1%D0%9F%D0%86%D1%82%D0%9F
2617-0256
2617-0248
dc
Комунікативний потенціал лобіфеномену в сучасній українській політиці.
Kornienko, V. A.
Вінницький національний технічний університет
Godnyiy, S. P.
Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова
У статті розкриваються особливості комунікативних аспектів лобіювання в Україні. Подається авторське розуміння сутнісного наповнення понять «комунікативний потенціал лобізму», «інформаційне лобіювання». Узагальнюється досвід дослідження феномена лобіювання зарубіжними і вітчизняними вченими. Проводиться комплексний аналіз видів, методів і можливих стратегій інформаційного лобіювання. Визначено, що комунікативний потенціал лобіювання в українському суспільстві безпосередньо пов'язаний з розвитком сучасних інформаційних технологій, які слід розглядати одночасно як елемент і функцію інформаційного суспільства. Підкреслюється необхідність легалізації інституту лобіювання в Україні.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2017-06-21 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/3944
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 1 (2016)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/3945
2018-02-13T13:27:32Z
vestnik-politology:%D0%A1%D0%9F%D0%86%D1%82%D0%9F
2617-0256
2617-0248
dc
Вплив інформаційного забезпечення суспільства через пресу у передвиборчий період на подолання політсилами прохідного бар’єру.
Yuzva, L. L.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
До уваги читача запропоновано результати емпіричного соціологічного дослідження, проведеного на основі застосування контент-аналізу у передвиборчий період 2015 року. Одиницями аналізу в дослідженні виступили газети з міст-маркерів: Києва, Запоріжжя та Харкова. Отримані результати дозволили не лише відстежити специфіку висвітлення виборчого процесу 2015 року в регіональній газетній пресі України, а також проаналізувати вплив інформації, що подавалась на шпальтах газет, на вибір громадян через співставлення з результатами екзит-полу. Додатково було здійснено порівняльний аналіз контенту про вибори у газетній пресі в цілому.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2017-06-21 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/3945
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 1 (2016)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/3946
2018-02-13T13:27:32Z
vestnik-politology:%D0%A1%D0%9F%D0%86%D1%82%D0%9F
2617-0256
2617-0248
dc
Колористика одягу в системі візуальних параметрів іміджу політичного лідера: діахронічний та синхронічний аспект.
Sherman , O. M.
Львівський державний університет безпеки життєдіяльності
Розглянуто специфіку сприйняття такого візуального компоненту іміджу політичного лідера, як колористика його одягу, з урахуванням діахронічного аспекту питання. Доведено, що самостійне значення цього компонента іміджу спирається на низку чинників, провідними серед яких є культурні традиції та естетичні канони соціуму. Колір одягу, який використовується в процесі створення іміджу, повинен не викликати негативних асоціацій, не порушувати певні гендерні стереотипи (на кшталт розподілу на “жіночі” і “чоловічі” кольори) і відповідати архетипам та іншим образам, які покладені в основу іміджу.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2017-06-21 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/3946
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 1 (2016)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/3947
2018-02-13T13:27:32Z
vestnik-politology:%D0%A1%D0%9F%D0%86%D1%82%D0%9F
2617-0256
2617-0248
dc
Інноваційні інститути політичної соціалізації молоді в Україні.
Nikolaenko , N.
Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського
Hodovan , Yu.
Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського
У статті розглядаються основні аспекти перебігу політичної соціалізації молоді в Україні на сучасному етапі державотворення за допомогою її інноваційних інститутів. Зокрема, визначається ступінь взаємозв’язку інститутів соціалізації з самим процесом, їх вплив на неї, а також зв’язок між самими інститутами. У дослідженні основна роль приділена значення в соціалізації засобів масової інформації, мережі інтернет, засобів масової комунікації тощо, а також їх функціям в суспільстві.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2017-06-21 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/3947
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 1 (2016)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/3948
2018-11-07T09:10:17Z
vestnik-politology:%D0%86%D0%BF%D0%92
2617-0256
2617-0248
dc
Титул і зміст Вісника.
2016, © Донецький національний університет,
Редакційна колегія серії «Політичні науки» Вісника Донецького національного університету розглядає для публікації оригінальні статті, присвячені різноманітним проблемам, які є предметом досліджень в рамках сучасної політичної науки.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2017-06-21 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/3948
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 1 (2016)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/3949
2018-02-13T13:27:32Z
vestnik-politology:%D0%86%D0%BF%D0%92
2617-0256
2617-0248
dc
Макет Вісника в повному форматі
2016, © Донецький національний університет,
Редакційна колегія серії «Політичні науки» Вісника Донецького національного університету розглядає для публікації оригінальні статті, присвячені різноманітним проблемам, які є предметом досліджень в рамках сучасної політичної науки.
Друкується за рішенням Вченої Ради Донецького національного університету імені Василя Стуса.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2017-06-21 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/3949
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 1 (2016)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/4021
2018-02-13T13:27:32Z
vestnik-politology:%D0%86%D0%BF%D0%92
2617-0256
2617-0248
dc
Вимоги до авторських оригіналів статей.
2016, © Донецький національний університет,
Редакційна колегія приймає до друку статті виключно за умови їх відповідності вимогам МОН України.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2017-06-21 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/4021
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 1 (2016)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/5037
2019-03-14T12:09:23Z
vestnik-politology:%D0%A2%D1%82%D0%86%D0%9F%D0%9D
2617-0256
2617-0248
dc
Реалізація конституційно-правових норм про права людини щодо ЛГБТІ-спільноти: політичні та правові аспекти.
Batanov , O.
Відділ конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України
Tovpeko, Ya.
Проект «Пілотування сталої моделі надання життєво важливих послуг для ключових груп населення та людей, які живуть з ВІЛ на місцевому рівні у м. Києві» БО «100 відсотків життя. Київський регіон» (Україна)
Статтю присвячено дослідженню процесу становлення та реалізації прав осіб, що належать до ЛГБТІ‐ спільноти у сучасному світі у контексті глобалізації. Стверджується, що глобалізація як об’єктивний і неминучий процес для будь‐якої з країн зумовлює орієнтацію й України на інтеграцію до міжнародної спільноти та включення в глобалізаційні процеси загальнопланетарного масштабу в усіх сферах життєдіяльності суспільства. Виділено основні сутнісні аспекти процесу глобалізації з точки зору інституціоналізації та конституювання прав осіб, що належать до ЛГБТІ‐спільноти. Досліджуються проблеми ідентичності як самовизначення, самоідентифікації особи в якості представника певної соціальної групи в контексті прав осіб, що належать до ЛГБТІ‐спільноти. Обґрунтовується, що сама по собі ідентичність не може бути підставою дискримінації. Акцентується увага на важливості безпосередньої реалізації принципу поваги до ідентичності особи, протидії та запобігання маргіналізації та демонізації меншин. Зазначається, що акти з прав людини міжнародного значення і законодавства переважної більшості країн світу, в тому числі й України, ґрунтуються на принципах справедливості, рівності та недискримінації. Автори обґрунтовують положення про те, що відсутність діючого механізму захисту прав людини і заборони дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації як на міжнародному, так і на регіональному рівнях, неминуче суперечитиме ідеям правової соціальної держави та громадянського суспільства. У зв’язку з цим робиться висновок, що розробка ефективного механізму захисту прав людини і заборона дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації є нагальними завданнями сьогодення.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2018-02-16 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/5037
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 2 (2017)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/5038
2019-03-14T12:09:23Z
vestnik-politology:%D0%A2%D1%82%D0%86%D0%9F%D0%9D
2617-0256
2617-0248
dc
Національний суверенітет: політологічний аспект.
Voronianskyi, O.V.
Харківський національний технічний університет сільського господарства імені Петра Василенка (Україна)
Здійснено аналіз політичного змісту категорії «національний суверенітет» із точки зору теорії політичних систем. Розглянуто проблему суб’єктності національного суверенітету та сфери його реалізації. Визначено, що політичні характеристики даної категорії відносяться не лише до сфери міжнародних відносин, а значною мірою детерміновані динамікою відносин суб’єктів влади в конкретній політичній системі. Автор доводить, що процес реалізації національного суверенітету носить конкурентний характер боротьби в суспільстві за вплив на прийняття державних рішень і в кінцевому підсумку – боротьби за державну владу. Це означає залежність категорії «національний суверенітет» від розподілу ресурсів влади в суспільстві, а також передбачає диференціацію реальних суб'єктів політичної влади всередині нації.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2018-02-16 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/5038
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 2 (2017)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/5039
2019-03-14T12:09:23Z
vestnik-politology:%D0%A2%D1%82%D0%86%D0%9F%D0%9D
2617-0256
2617-0248
dc
Ідея національного суверенітету у працях європейських філософів XVII—XVIII століть.
Moisieieva, N.I.
Харківський національний технічний університет сільського господарства імені Петра Василенка (Україна
Розглянуто еволюцію поняття «національний суверенітет» у працях європейських філософів XVII–XVIII століть з точки зору політичної філософії. Показано, що відокремлення процесу здійснення влади від власності на неї сприяла розвитку поглядів на неї як на абстрактний інститут, що асоціюється не з конкретною особою, а із державою. Поступово розуміння суверенітету як абсолютної, нічим не зв’язаної політичної влади, трансформувалося в сторону його все більшого обмеження. Це стало загальною тенденцією гуманістичного напрямку в розвитку інтерпретації проблеми політичної влади.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2018-02-16 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/5039
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 2 (2017)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/5040
2019-03-14T12:09:23Z
vestnik-politology:%D0%A2%D1%82%D0%86%D0%9F%D0%9D
2617-0256
2617-0248
dc
Теоретичні засади дослідження національних інтересів.
Litvin, L.А.
Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля (Україна)
В статті аналізуються теоретичні засади дослідження національних інтересів у компаративному аспекті. Окреслено зв'язок між ефективною реалізацією національних інтересів і теоретико-методологічним підґрунтям. Означені погляди на державні інтереси класиків політичної думки: Фукідіда, Платона, Арістотеля, Н. Макіавеллі, Т. Гоббса, Ш.-Л. Монтеск’є. Проаналізовані теорії національних інтересів, представлені в розробках таких відомих учених як Р. Арон, Ю. Кукулка, Г. Морґентау, Дж. Розенау та інших. Зазначено, що українські дослідники виділяють два підходи в розумінні національних інтересів – психологічний і об’єктивістський. Надано визначення поняття національного інтересу, названі різні типології та основні характеристики національних інтересів. Визначені аспекти еволюції поглядів дослідників на розуміння національних інтересів. Окреслені сучасні концепції національних інтересів.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2018-02-16 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/5040
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 2 (2017)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/5041
2019-03-14T12:09:23Z
vestnik-politology:%D0%A2%D1%82%D0%86%D0%9F%D0%9D
2617-0256
2617-0248
dc
Політична бідність як фактор виключення суспільних груп з сфери прийняття політичних рішень.
Shulika, A.A.
Дніпровський національний університет ім. Олеся Гончара (Україна
В статті наголошується, що надмірна соціальна нерівність пригнічує мотиваційну сферу людської свідомості, веде до втрати віри в соціальну справедливість і загальне благо для всього населення, підриває моральні основи суспільної та політичної єдності і згоди. Внаслідок цих обставин з соціально-політичної сфери, публічної політики виключається велика частина суспільства. Можна зафіксувати знижений інтерес до політики і спад політичної активності, що виявляється в участі в діяльності громадських і партійних організацій, у виборах різних рівнів. Політична бідність перш за все визначає рівність доступу і соціального визнання, і таким чином, мінімальні вимоги для ефективної участі в політичному житті, або адекватному суспільно-політичному функціонуванні.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2018-02-16 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/5041
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 2 (2017)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/5042
2019-03-14T12:09:23Z
vestnik-politology:%D0%A2%D1%82%D0%86%D0%9F%D0%9D
2617-0256
2617-0248
dc
Механізм процесу інституційного оформлення децентралізації влади.
Kulishenko, T.
Харківський національний технічний університет сільського господарства імені Петра Василенка (Україна
Здійснено політологічну експлікацію процесу інституціоналізації виконавчої влади в контексті децентралізації крізь призму теорії асиметричного обміну та міжелітних пактів. Це сприяло виявленню специфічної ролі ресурсозабезпечених груп як центрів недержавної публічної влади шляхом аналізу впливу феномену асиметричного обміну на динаміку балансу владних позицій таких груп.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2018-02-16 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/5042
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 2 (2017)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/5043
2019-03-14T12:09:23Z
vestnik-politology:%D0%A2%D1%82%D0%86%D0%9F%D0%9D
2617-0256
2617-0248
dc
Сутнісні характеристики політичного міфу.
Nikolaienko, N.O.
Миколаївський національний університет ім. В. О. Сухомлинського
Zakharov, D.S.
Миколаївський національний університет ім. В. О. Сухомлинського (Україна)
Стаття присвячена дослідженню сутнісних характеристик політичного міфу. Автори надають визначення феномену політичного міфу, та аналізують його у порівнянні з феноменом політичної ідеології.
Детально проаналізовано роботи вітчизняних та закордонних науковців. Розглядається, зокрема, ключовий структурний компонент політичного міфу – універсальний історичний наратив епічного характеру, у контексті якого структурується та інтерпретується політична дійсність (так званий метанаратив).Автори констатують, що метанаратив політичного міфу має утопічний характер. Утопія, яка складає наратив політичного міфу, розглядається як проекція міфічної свідомості індивіда та суспільства на перебіг історичного процесу, що керується прагненням «перемогти історію» та побудувати постісторичне суспільство у межах заданого політичним міфом хронотопу. Встановлено, що феномену політичного міфу властиві такі сутнісні характеристики, як метанаративність, утопічність та синкретизм. Окреслено перспективи подальших досліджень даної проблематики, зокрема – структури та функцій політичного міфу.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2018-02-16 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/5043
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 2 (2017)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/5044
2019-03-14T12:09:23Z
vestnik-politology:%D0%A1%D0%9F%D0%9F
2617-0256
2617-0248
dc
Зовнішня політика Туреччини на Близькому Сході.
Khudoliy, A.A.
Національний університет «Острозька академія» (Україна)
В статті розглянуто зовнішню політику Туреччини на Близькому Сході. Проаналізовано основні тенденції зовнішньої політики Анкари упродовж останніх п’ятнадцяти років. Виокремлено основні напрямки зовнішньополітичної стратегії країни в регіоні Близького Сходу. Розглянуто особливості американо-турецьких, турецько-іранських, турецько-сирійських, турецько-російських відносин в контексті двостороннього співробітництва. Висвітлено діяльність Туреччини, спрямовану на стабілізацію ситуації в регіоні. В полі зору дослідника – політичні, військові та економічні аспекти співробітництва та відносини між Туреччиною та низкою регіональних і світових акторів упродовж зазначеного періоду. Здійснено аналіз багатосторонніх відносин в світлі війни в Сирії. Описано чинники, що обмежують ефективність зовнішньої політики країни. Деталізовано діяльність Туреччини як посередника у вирішенні низки регіональних проблем. Описано активну участь Туреччини у вирішенні Сирійської проблеми.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2018-02-16 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/5044
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 2 (2017)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/5045
2019-03-14T12:09:23Z
vestnik-politology:%D0%A1%D0%9F%D0%9F
2617-0256
2617-0248
dc
Особливості нормативно-правової регламентації двостороннього співробітництва України і НАТО.
Hrachevska, T.O.
Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)
Охарактеризовано особливості та провідні напрямки дослідження нормативно-правової бази співробітництва Україна-НАТО. Виділено провідні групи документів, які регламентують двостороннє співробітництво України і НАТО. Значну увагу приділено документам, які визначать умови перебування на території України установ та представників НАТО. Розглянуто провідні документи, які визначають особливості співробітництво України й НАТО у сфері забезпечення кібербезпеки, зокрема Міжвідомчу декларацію про співробітництво України з країнами Організації Північноатлантичного договору у сфері кібербезпеки. Проаналізовані засади та програми співробітництва між Україною та Альянсом у сфері медичної реабілітації українських військовослужбовців, які постраждали внаслідок подій на сході України. Встановлено, що значний масив нормативно-правової бази співробітництва становлять документи, які регламентують співробітництво на випадок виникнення катастроф та надзвичайних ситуацій. Акцентована увага на фактори, як внутрішньополітичні, так і зовнішньополітичні, які впливають на трансформацію нормативно-правової бази співробітництва.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2018-02-16 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/5045
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 2 (2017)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/5046
2019-03-14T12:09:23Z
vestnik-politology:%D0%A1%D0%9F%D0%9F
2617-0256
2617-0248
dc
Механізми Південноазійської асоціації регіонального співробітництва як чинник формування регіональної системи безпеки.
Tykhonenko, I.V.
Чорноморський національний університет імені Петра Могили (Україна)
Стаття присвячена аналізу механізмів Південноазійської асоціації регіонального співробітництва (СААРК) у формуванні регіональної системи безпеки. Розглянуто передумови створення та засади функціонування організації, які безпосередньо пов’язані із безпекою у регіоні. Аналізується механізм діяльності організації у безпековій сфері, який втілюється у формі самітів. Автором наголошується на залежності діяльності СААРК, зокрема, проведення самітів, від індійсько-пакистанських відносин, що ставить під сумнів легітимність існування організації та ефективність її механізмів для розбудови стабільної системи безпеки.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2018-02-16 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/5046
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 2 (2017)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/5047
2019-03-14T12:09:23Z
vestnik-politology:%D0%A1%D0%9F%D0%86%D1%82%D0%9F
2617-0256
2617-0248
dc
Політична конкуренція та суспільна конфронтація в Україні: причини, прояви, каталізатори.
Kochubei, L.O.
Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України
Розкрито сутність політичної конкуренції як однієї із вагомих характеристик якості демократичного процесу. Проаналізовано бангатопартійність, мотиви політичної участі, загрозливі наслідки політичного маніпулювання суспільною свідомістю та суспільними настроями, дисбаланси у політичній системі: інституціональний та функціональний прояви. Стверджується, на основі конкретних прикладів, що на сьогодні в нашому суспільстві бракує очевидних ознак переходу від конфронтаційного протистояння до діалогу та компромісу між інтересами. Доводиться, що непроста суспільно-економічна ситуація, падіння доходів населення, численні помилки влади в проведенні державної політики і здійсненні ключових реформ призвели до посилення таких явищ, як зниження довіри до провідних політичних партій і зростання підтримки відверто популістської риторики. Акцентовано увагу на тому, що політичний процес постійно супроводжується кризовими явищами, будь-яка серйозна політична криза одразу перетворюється на колективну тему для обговорення, включається у сферу загальносуспільного політичного дискурсу.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2018-02-16 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/5047
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 2 (2017)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/5048
2019-03-14T12:09:23Z
vestnik-politology:%D0%A1%D0%9F%D0%86%D1%82%D0%9F
2617-0256
2617-0248
dc
Використання мовно-маніпулятивних технологій на різних етапах політичного конфлікту.
Naymkina, S.
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»
Dyachenko, O.
Одеський національний університет імені І. І. Мечникова (Україна)
Метою статті є аналіз особливостей застосування мовно-маніпулятивного впливу в ході назрівання, протікання та вирішення політичного конфлікту. Аналіз використання мовно-маніпулятивних технологій під час політичного конфлікту проведено з використанням діалектичного методу, аналізу та синтезу, порівняння та структурно-функціонального методу. Розглянуті особливості мовно-маніпулятивного впливу у передконфліктній стадії. Визначені мовні маніпулятивні стратегії та прийоми, що використовуються в стадії розвитку конфлікту. З’ясовані методи маніпулятивного впливу на постконфіліктній стадії.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2018-02-16 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/5048
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 2 (2017)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/5049
2019-03-14T12:09:23Z
vestnik-politology:%D0%A1%D0%9F%D0%86%D1%82%D0%9F
2617-0256
2617-0248
dc
Трансформаційні зміни партійної системи Японії на новітньому етапі.
Khoma, N.M.
Львівський національний університет ім. Івана Франка
Стаття присвячена розгляду процесу становлення та еволюції партійної системи Японії. Охоплено період від кінця XIX століття, коли стартував процес партійного будівництва, до сьогодні. Досліджується період партійної системи Японії з наявністю домінуючої партії.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2018-02-16 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/5049
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 2 (2017)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/5050
2019-03-14T12:09:23Z
vestnik-politology:%D0%A1%D0%9F%D0%86%D1%82%D0%9F
2617-0256
2617-0248
dc
Проросійський націоналізм у сучасній Україні.
Savoyska, S.V.
Київський національний університет будівництва і архітектури (Україна)
У статті досліджується проросійський націоналізм як поняття, а також його формування, виникнення та розвиток в Україні як явища. Автор констатує, що проросійський націоналізм має на теренах України свої особливості та історію розвитку. Звертається увага на те, що проросійський націоналізм в Україні сформувався і виник унаслідок заборон друкувати книжки українською мовою, функціонування освіти рідною мовою українців, знищення імперською Росією ознак української державності, а також − зіткнення двох різних за ідеологією систем та політичних сил, кожна із яких боролася за свою Українську державу. Звертається увага на те, що проросійський націоналізм майже знищив незалежну Українську державу, призвів до голодомору, переслідувань і розстрілів українців лише за те, що вони послуговувались українською мовою, вивчали її в освітніх навчальних закладах, досліджували свою історію, намагалися зберегти, розвинути і поширити рідну мову, культуру і літературу. У роботі стверджується, що СРСР як держава могла б існувати й досі, якби проросійський націоналізм не забороняв його мешканцям, зокрема й українцям, навчатися рідною мовою в освітніх закладах та повноцінно розвивати рідну мову, культуру і літературу. Тобто, мовна політика проросійського націоналізму будується на заборонах використовувати рідну мову та поширювати українську культуру публічно, а також − переслідуваннях, загратуваннях, тероризмі, гібридній російській війні, яку Росія здійснює в Україні та ін.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2018-02-16 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/5050
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 2 (2017)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/5051
2019-03-14T12:09:23Z
vestnik-politology:%D0%A1%D0%9F%D0%86%D1%82%D0%9F
2617-0256
2617-0248
dc
Особливості та шляхи вирішення воєнно-політичного конфлікту на сході України.
Chupriy, L.
Центр соціально-політичних досліджень «Генеза», Національний авіаційний університет
Zagrebelny, A.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка (Україна)
У статті досліджуються ключові визначення гібридної війни, зокрема акцентується, що одним з найбільш поширених є її тлумачення як протистояння, в якому шиpoкoгo застосовуються пoлiтичні, eкoнoмiчні, iнфopмaцiйні, гумaнiтapні тa iнших нeвiйcькoві зaхoди, що peaлiзуються iз зaдiянням пpoтecтнoгo пoтeнцiaлу нaceлeння. Аналізуються шляхи вирішення даного конфлікту, де акцент робить на застосуванні дипломатичних заходів, зокрема ведення переговорів конфліктуючих сторін з використанням нормандського та женевського форматів.
Досліджуються ключові моделі вирішення збройного протистояння на сході країни і вірогідність їх реалізації. Розглядаються можливості входження України до НАТО, зазначається, щo oтpимaння члeнcтвa в ЄC і НAТO є нaйбiльш eфeктивним шляхoм змiцнeння бeзпeки Укpaїни.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2018-02-16 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/5051
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 2 (2017)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/5052
2019-03-14T12:09:23Z
vestnik-politology:%D0%A1%D0%9F%D0%86%D1%82%D0%9F
2617-0256
2617-0248
dc
Деструктивні елементи цифрового контенту й інформаційних послуг у ракурсі впровадження і-демократії.
Mytko, A.M.
Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки
Shulyak, N.O.
Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки
У статті досліджено питання упровадження і-демократії, що вимагає модернізації, зокрема системи державного управління, проведення ефективної адміністративної реформи. Проаналізовано недосконалість процедур надання та отримання адміністративних послуг шляхом використання ІКТ; повільність становлення інформаційної демократії у зв’язку з відсутністю можливості кожного через ІКТ взяти участь у формуванні й реалізації державної та місцевої політики; недостатньо ефективна взаємодія органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування й недержавних громадських організацій. Серед деструктивних елементів, які уповільнюють впровадження і-демократії названо низький рівень поінформованості, мотивації та навчання державних службовців, представників недержавних громадських організацій, бізнесу та населення тощо.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2018-02-16 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/5052
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 2 (2017)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/5053
2019-03-14T12:09:23Z
vestnik-politology:%D0%A1%D0%9F%D0%86%D1%82%D0%9F
2617-0256
2617-0248
dc
Соціальна мобільність молоді як стратегічна складова політичної соціалізації молоді.
Hodovan, Yu.
Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського
Nikolaenko, N.
Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського (Україна)
У статті розглядаються основні характерні риси соціальної мобільності молоді, її класифікації та функціональне призначення. Акцент робиться саме на мобільності молоді у суспільно-політичному житті в умовах сьогодення.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2018-02-16 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/5053
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 2 (2017)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/5054
2019-03-14T12:09:23Z
vestnik-politology:%D0%86%D0%BF%D0%92
2617-0256
2617-0248
dc
Вимоги до авторських оригіналів статей.
імені Василя Стуса, 2017, © Донецький національний університет
Редакційна колегія приймає до друку статті виключно за умови їх відповідності вимогам МОН України.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2018-02-16 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/5054
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 2 (2017)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/5055
2019-03-14T12:09:23Z
vestnik-politology:%D0%86%D0%BF%D0%92
2617-0256
2617-0248
dc
Титул і зміст Вісника.
імені Василя Стуса, 2017, © Донецький національний університет
Редакційна колегія серії «Політичні науки» Вісника Донецького національного університету розглядає для публікації оригінальні статті, присвячені різноманітним проблемам, які є предметом досліджень в рамках сучасної політичної науки.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2018-02-16 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/5055
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 2 (2017)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/5056
2019-03-14T12:09:23Z
vestnik-politology:%D0%86%D0%BF%D0%92
2617-0256
2617-0248
dc
Макет Вісника в повному форматі
імені Василя Стуса, 2017, © Донецький національний університет
Редакційна колегія серії «Політичні науки» Вісника Донецького національного університету розглядає для публікації оригінальні статті, присвячені різноманітним проблемам, які є предметом досліджень в рамках сучасної політичної науки.
Друкується за рішенням Вченої Ради Донецького національного університету імені Василя Стуса.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2018-02-16 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/5056
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 2 (2017)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/6350
2019-03-14T13:47:50Z
vestnik-politology:%D0%86%D0%BF%D0%92
2617-0256
2617-0248
dc
Титул і зміст Вісника.
імені Василя Стуса, 2018, © Донецький національний університет
Редакційна колегія серії «Політичні науки» Вісника Донецького національного університету розглядає для публікації оригінальні статті, присвячені різноманітним проблемам, які є предметом досліджень в рамках сучасної політичної науки.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2019-03-14 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/6350
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 3 (2018)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/6351
2019-03-14T13:49:06Z
vestnik-politology:%D0%86%D0%BF%D0%92
2617-0256
2617-0248
dc
Макет Вісника в повному форматі
імені Василя Стуса, 2018, © Донецький національний університет
Редакційна колегія серії «Політичні науки» Вісника Донецького національного університету розглядає для публікації оригінальні статті, присвячені різноманітним проблемам, які є предметом досліджень в рамках сучасної політичної науки.
Друкується за рішенням Вченої Ради Донецького національного університету імені Василя Стуса.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2019-03-14 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/6351
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 3 (2018)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/6352
2019-03-14T13:50:20Z
vestnik-politology:%D0%86%D0%BF%D0%92
2617-0256
2617-0248
dc
Вимоги до авторських оригіналів статей.
імені Василя Стуса, 2018, © Донецький національний університет
Редакційна колегія приймає до друку статті виключно за умови їх відповідності вимогам МОН України.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2019-03-14 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/6352
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 3 (2018)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/6353
2019-03-15T08:30:22Z
vestnik-politology:%D0%A2%D1%82%D0%86%D0%9F%D0%9D
2617-0256
2617-0248
dc
Класифікація політичних криз та їх основні ознаки.
Kochubei, L. O.
Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України
Havryliuk, K. K.
Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України
Стаття присвячена дослідженню типології політичних криз та їх основних характеристик. Новизна дослідження полягає у розробці класифікаційної моделі політичної кризи, яка базується на аналізі ключових напрацювань дослідників політичної та економічної наук, галузей психології та конфліктології. Опрацьовано роботи зарубіжних авторів, що стосуються класифікації політичних криз. Вперше запропоновано деталізовану класифікацію політичних криз на основі дослідженого матеріалу. Класифікація політичних криз здійснюється в залежності від того, охоплює криза всю політичну систему або тільки одну з її частин, призводить до покращення, зміцнення, стабілізації політичної системи чи, навпаки, до її трансформації та руйнування. Тривалість політичної кризи так само, в кінцевому рахунку, визначається характером політичної системи, її здатністю впоратися з деструктивними процесами і модернізуватися. У статті виділяються кризи-революції, кризи-потрясіння, кризи-руйнування і кризи-обурення, кризи різняться за рівнем поширення кризових процесів в суспільстві і за глибиною ураження інституційної політичної системи. За соціально-комунікативною складовою виділено кризи ідентичності, кризи легітимності, кризи політичної участі, кризи проникнення і кризи розподілу. Окрім того, класифіковано кризи за масштабом, інтенсивністю, характером походження, характером наслідків та тривалістю. Доведено необхідність дослідження класифікації політичних криз для підвищення ефективності антикризового державного управління, кризового прогнозування, а також для глибокого аналізу проблеми політичної кризи, пошуку шляхів до розв’язання існуючої політичної кризи в Україні. Зроблено висновок, що різноманітність політичних криз зумовлена багатофункціональністю та різноплановістю роботи державної влади, та залежністю її від людського ресурсу, який представлений великою кількістю груп стейкхолдерів.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2019-03-14 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/6353
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 3 (2018)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/6354
2019-03-15T08:21:34Z
vestnik-politology:%D0%A2%D1%82%D0%86%D0%9F%D0%9D
2617-0256
2617-0248
dc
Тeopeтикo-мeтoдoлoгiчнi пiдхoди дo дocлiджeння воєнних кoнфлiктiв в cучacних глoбaлiзaцiйних peaлiях.
Chupriy, L.V.
Центр соціально‐політичних досліджень «Генеза»
Національний авіаційний університет
У статті досліджуються ключові визначення воєнних конфліктів, зокрема акцентується, що одним з найбільш поширених є його тлумачення як нaйвищої cтупiні зaгocтpeння пpoтиpiч мiж cуб’єктaми вiйcькoвo–cтpaтeгiчних вiднocин й oднoчacнo фopмою виpiшeння пpoтиpiч з викopиcтaнням в oбмeжeних мacштaбaх збpoйних cил (вiйcькoвих фopмувaнь).
Зазначається, що видiляються тpи фopмaльнi oзнaки вiйни: зaлучeння до конфлікту щoнaймeншe oднiєї peгуляpнoї apмiї; icнувaння нeминучoгo лoгiчнoгo лaнцюгa в пocлiдoвнocтi пoдiй збpoйнoгo кoнфлiкту; мiнiмaльнi втpaти – 1000 aбo бiльш людcьких життiв наpiк.
У бiльшocтi cучacних тpaктувaнь вiйни за головну ознаку беруть opгaнiзoвaнe кoлeктивнe вiйcькoвe нacильcтвo. Бaгaтo тeopiй тaкoж нaгaдують, щo вiйнa нe бувaє бeз мacoвих людcьких жepтв; вoни дoпoмaгaють вiдpiзнити вiйну вiд ocoбиcтoї вopoжнeчi мiж oкpeмими людьми.
Висвітлюється типологія сучасних війн, щo включає клacичнi тepитopiaльнi вiйни, мeтoю яких є зaвoювaння тepитopiї; ceцecioнicтcькi вiйни (зa вiдoкpeмлeння та утвopeння caмocтiйнoї дepжaви); ippeдeнтиcтcькi вiйни (зa вoзз’єднaння пpeдcтaвникiв poздiлeнoгo eтнocу, щo кoмпaктнo пpoживaють нa тepитopiях cуciднiх дepжaв), асиметричні війни (piзнoвид збpoйнoгo кoнфлiкту, щo пepeдбaчaє нepiвний хapaктep вiднocин, acимeтpiю пoтeнцiaлiв пpoтибopчих сторін).
Зазначається, що сучacнa типoлoгiя вiйн швидкo збaгaчуєтьcя зa мacштaбними та ocoбливo вiйcькoвo-тeхнiчними і cтpaтeгiчними oзнaкaми: зa їхньoю зброєю; cимeтpичнocтi aбo acимeтpичнocтi (oднaкoвими aбo piзними cпocoбaми); кoнтaктнocтi aбo бeзкoнтaктнocтi (з нaзeмними битвaми aбo бeз них); з oхoплeнням уciх гeoгpaфiчних cфep aбo oкpeмих з них; «зaкoлoт-вiйни» тощо.
Дeякi aвтopи видiляють «acимeтpичнi вiйни», пiд якими poзумiють вiйни мiж piзними типaми coцiaльних cуб’єктiв (нaпpиклaд, дepжaви пpoти нeдepжaвних aктopiв), a тaкoж збpoйнi кoнфлiкти, в яких вopoги викopиcтoвують piзнi зacoби збpoйнoї бopoтьби.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2019-03-14 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/6354
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 3 (2018)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/6355
2019-03-15T08:22:08Z
vestnik-politology:%D0%A2%D1%82%D0%86%D0%9F%D0%9D
2617-0256
2617-0248
dc
Суверенітет: проблема суб’єктності.
Voronyanskyi, О.
Харківський національний технічнийо університет сільського господарства імені Петра Василенка
Автор розглядає поняття «суб’єктність суверенітету» на основі аналізу технології його реалізації. Показано, що технологічні особливості реалізації суверенітету детермінують його сутнісні характеристики. До таких характеристик відноситься реальне право владного розподілу ресурсів та повноважень, а також політична воля як здатність до прийняття цілеспрямованих владних рішень та готовність виділяти на їх досягнення максимум доступних ресурсів і нести пов'язані з цим ризики.
Реалізація суверенітету передбачає не лише передачу сувереном відповідних ресурсів і повноважень управлінському апарату, але й інституціональне закріплення організації управління з внутрішнім порядком перерозподілу ресурсів, влади та організованою процедурою прийняття рішень і контролю за їх виконанням. При цьому підвищена концентрація ресурсів влади в руках довіреного розпорядника ресурсів сприяє зростанню його незалежності від суверена і зниженню лояльності до нього. У результаті суверен вимушений сам створювати та підтримувати інститут розпорядників формально приналежних йому владних ресурсів та повноважень, який, по суті, обмежує його реальний суверенітет. Статус довірених розпорядників ресурсів та влади є залежним від волі суверена і носить тимчасовий характер. Однак наявність у їхніх руках права користування фактично майже всім обсягом ресурсів влади від імені суверена створює для останнього значну загрозу своєму становищу верховного розпорядника цих ресурсів.
Звідси видно, що вибір суверена при прийнятті рішень обмежений конфігурацією владних позицій інших центрів влади. Таким чином, сутність суб’єктності суверенітету полягає не стільки в площині прийняття самостійних державно-владних рішень, скільки в контролі за розподілом та використанням владних ресурсів та повноважень у рамках механізму держави.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2019-03-14 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/6355
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 3 (2018)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/6356
2019-03-15T08:22:29Z
vestnik-politology:%D0%A2%D1%82%D0%86%D0%9F%D0%9D
2617-0256
2617-0248
dc
Біополітична парадигма як основа формування політологічного контексту моделі мовної політики України.
Savoyska, S.V.
Міжнародна академія управління персоналом Київський національний університет будівництва і архітектури
Досліджується біополітична парадигма як основа формування політологічного контексту моделі мовної політики. Зазначено, що біополітична парадигма базується на таких концептах як «біхевіоризм», «необіхевіоризм» та «постбіхевіоризм», які використовуються для вивчення поведінки суб’єктів мовної політики, розуміння мовної політики як проблеми, її аналізу та оцінки мовно-політичної ситуації, яка позитивно чи негативно впливає на формування мовного середовища, спільноту, її розвиток та державу у цілому. Констатується, що біополітичний підхід дав можливість зосередити увагу на політичній культурі та символічній поведінці політиків, які розробляють мовні законопроекти, програми, комплексні заходи, висловлюють пропозиції під час їх обговорення та ухвалюють необхідні рішення, що так чи інакше впливає на здійснення мовної політики, якість життя та поведінку спільноти. Зроблено спробу довести, що біхевіористична, необіхевіористична і постбіхевіористична теорії є основою формування біополітичної парадигми, яка дозволяє зануритися у суть мовної політики як моделі, проаналізувати її сутність, зміст, значення та розвиток. Стверджується, що біополітична парадигма будується на поведінковому методі дослідження, який відображає міжвладні стосунки, взаємовідносини між російською та українською владами, а також між ними та українською спільнотою. Дається визначення поняття «парадигма», яке автор розуміє як сукупність пізнавальних принципів і прийомів, що відображають мовно-політичну реальність та мовно-політичну проблему, якою, у нашому розумінні, є політологічний контекст мовної політики як моделі, який досліджується з допомогою постбіхевіоризму, тобто, поведінкового напряму. З його допомогою аналізується поведінка російської влади, яка втручається у внутрішні справи України, та проросійськи налаштованих політиків, яких вона використовує для здійснення своїх планів та захисту власних інтересів.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2019-03-14 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/6356
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 3 (2018)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/6357
2019-03-15T08:23:00Z
vestnik-politology:%D0%A1%D0%9F%D0%9F
2617-0256
2617-0248
dc
Чому Д.Трамп анонсував свій намір про вихід із Паризької кліматичної угоди?
Krüger, Sven
Using qualitative methods, this research which examines the driving forces behind U.S. President Donald Trump's decision to withdraw from the Paris Climate Agreement. Empirically the thesis seeks to observe and explain Donald Trump’s behaviour, whilst also testing falsifiable hypotheses derived from observations of empirical facts. Trump’s self-assured, although widely criticized decision by the International community, to withdraw from the Paris can be explained in the context of International Relations from the perspective of hegemony, Hegemonic Stability Theory and sovereignty which considers the evolution of US foreign policy since the cold war and the impact of President Trump’s ‘America First’ campaign on the international community.
On 1 June, 2017, the U.S. President Donald Trump announced, that the U.S. would withdraw from the Paris Climate Agreement and with immediate effect stop applying the agreement, including the Nationally Determined Contributions (NDCs) and financial contributions. The president’s decision to withdraw was criticized in the US and overseas, with disappointment and protest voiced by world leaders, international organizations, civil society, and media.
The U.S. State Department, on 4 August, 2017, sent to the United Nations a formal communication confirming that the U.S. would be leaving the agreement, and raised the question about the withdrawal decision: Why did President Trump decide to withdraw, knowing that his withdrawal decision would be subject to extensive criticism domestically and internationally?
The Paris Climate Agreement was a common response by the global community to work together, recognizing that climate change was man-made. This decision was based on scientific advice, with 97 percent of climate researchers agreeing that human activity was the cause for the current period of global warming.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2019-03-14 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/6357
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 3 (2018)
eng
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/6358
2019-03-15T08:30:53Z
vestnik-politology:%D0%A1%D0%9F%D0%9F
2617-0256
2617-0248
dc
Стратегія в зовнішній політиці та реалізації національних інтересів держави: сутність та значення.
Litvin, L. A.
Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля
Метою роботи є визначити сутність та значення стратегії й тактики в зовнішній політиці й реалізації національних інтересів держави. Зазначено, що розвиток та ефективне функціонування сучасної держави неможливі без визначеної стратегії. Реалізація національних інтересів та національної безпеки також повинні підпорядковуватися конкретним стратегіям дій. Вироблена послідовна політична стратегія є одним із основних факторів ефективної внутрішньої та зовнішньої політики. Акцентовано увагу на тому, що проблемою також постає інтегральність тактичних ходів і стратегічного концепту дій, невідповідність яких може призводити до структурних криз, у тому числі, воєнно-політичного характеру. Надані визначення понять «стратегія», «політична стратегія», «політична тактика», «стратегічне планування». Поняття стратегії досліджено з різних точок зору. Розглянута категорія «мистецтво допустимого».
Визначені особливості політичної стратегії.
Акцентовано увагу на явищі стратегічного планування. Зазначено, що стратегічне планування сприяє вирішенню низки організаційних завдань, перераховані ці завдання. Означені основні ознаки стратегічного планування. Констатований взаємозв’язок між категоріями «політика» й «стратегія». Описані певні відмінності політичної стратегії від тактики, за дослідженнями вітчизняних учених. Підкреслено, що концепції зовнішньополітичного розвитку та виокремлення основних національних інтересів, а також побудова їх пріоритетності є найважливішою стратегічною задачею для ефективного розвитку держави. Зазначено, що саме в цих напрямах яскраво виявляється значення стратегії й стратегічного планування в політичній і зовнішньополітичній сферах, а особливої ролі тут набувають стратегічні інтереси.
Виокремлені основні риси ефективної стратегії в зовнішній політиці держави: обов'язкова відповідність стратегії та тактичних дій; визначення конкретного зовнішньополітичного курсу відповідно стратегічних і тактичних дій; ідеологічна підтримка зовнішньополітичної стратегії; наявність «точок контролю», тобто досягнення певних «проміжних» цілей; визначення конкретних стратегій реалізації національних інтересів; відповідність меті засобів її досягнення; стабільність політичної ситуації; раціональне зовнішньополітичне партнерство; контроль над прийняттям рішень.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2019-03-14 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/6358
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 3 (2018)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/6359
2019-03-15T08:23:49Z
vestnik-politology:%D0%A1%D0%9F%D0%9F
2617-0256
2617-0248
dc
Тимчасова адміністрація ООН як перший етап державного будівництва.
Stoyko, O. M.
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
Проаналізовано досвід і наслідки впровадження тимчасової адміністрації у рамках миротворчих операцій ООН. У Камбоджі основним завданням тимчасової адміністрації, створеної резолюцією РБ ООН у 1992 році, було проведення виборів, за результатом яких відбулася зміна державного ладу країни та припинено тривалу громадянську війну.
У Хорватії запровадження тимчасової адміністрації в 1995 році було передбачено мирною угодою між урядом та представниками сербів, які брали участь у створенні самопроголошеної Республіки Сербська Країна, для контролю за процесом демілітаризації та реалізації плану з мирної реінтеграції регіону. Миротворча місія була успішно завершена в 1998 році без зміни державних кордонів.
Фактичне звільнення території Косово від армії Югославії у результаті військової операції НАТО в 1999 році дало змогу РБ ООН прийняти резолюцію про тимчасову адміністрацію, що мала забезпечити безпеку, стабільність, дотримання прав людини та сприяти формуванню основних інститутів держави. Після проголошення незалежності у 2008 році мандат миротворчої місії було змінено, однак територія і надалі залишається потенційним джерелом нестабільності у регіоні.
Створена в 1999 році тимчасова адміністрація у Східному Тиморі спряла реалізації результатів референдуму, на якому більшість мешканців проголосувала за відділення від Індонезії. Виникнення нової держави у 2002 році зумовило зміни у мандаті миротворчої місії, яка у різних формах тривала до 2012 року.
Спільними для останніх трьох випадків є наявність цивільної (адміністративної) та військової (силової) складових у миротворчій операції ООН. Встановлено, що діяльність такого органу на території окремих регіонів країни, що не контролюються урядом, неминуче призводить до створення нових держав та втрати територіальної цілісності, що не відповідає інтересам України при врегулюванні конфлікту на Донбасі.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2019-03-14 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/6359
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 3 (2018)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/6360
2019-03-15T08:24:17Z
vestnik-politology:%D0%A1%D0%9F%D0%9F
2617-0256
2617-0248
dc
Імміграція в Португалію в ХХІ столітті.
Khudoliy, A.O.
Національний університет «Острозька академія»
У статті автор здійснив огляд міграційних процесів у Європі на початку ХХІ століття. Європейський Союз, як в цілому, так і кожна країна-член ЄС, опинилися в складному становищі, майже на межі своїх можливостей в плані прийому та розміщення мігрантів. За останні роки ХХІ століття цей процес призвів не лише до нових проблем, але й загострив існуючі протиріччя, що виникли серед країн-членів Дублінської угоди в сфері розподілу переселенців з гарячих точок планети.
Здійснено спробу проаналізувати міграційні процеси в Португальській Республіці на початку ХХІ століття. Міграція є досить складним і неоднозначним явищем, яке слід розглядати в кількох площинах: економічній, політичній, соціальній тощо. Серед кількох груп мігрантів домінуючими є бразильці та українці. Окрім вимушеним мігрантів, Португалія, значною мірою, приваблює трудових мігрантів. Домінуючими країнами-постачальними іммігрантів та, відповідно, робочої сили виступають Бразилія, Республіка Кабо-Верде та Україна. Слід зазначити, що в Португалії нараховують 412 тисяч іммігрантів, серед яких більше 100 тисяч бразильців і 42 тисячі українців. Щодо Бразилії, то міграція з цієї країни коріниться в історичних відносинах та двосторонніх зв’язках. З українцями ситуація інша, оскільки міграція до Португалії з України зумовлена економічними, політичними та соціальними чинниками.
У даній статті увага автора прикута до особливостей імміграції бразильців та українців до Португалії упродовж останніх п’ятнадцяти років. Виявлено та описано причини міграції двох найбільших груп іммігрантів. Виокремлено етапи імміграції в Португалію, починаючи з кінця ХХ століття. Автор виявив та описав типові проблеми іммігрантів, незалежно від етнічної приналежності. Окреслено перспективи українських іммігрантів у Португалії з урахуванням внутрішніх і зовнішніх чинників.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2019-03-14 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/6360
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 3 (2018)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/6361
2019-03-15T08:31:38Z
vestnik-politology:%D0%A1%D0%9F%D0%86%D1%82%D0%9F
2617-0256
2617-0248
dc
Децентралізація та місцеве самоврядування у гендерному вимірі: вітчизняний досвід та міжнародні стандарти.
Batanov, О. V.
Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України
Розглядаються проблеми теорії та практики забезпечення принципів недискримінації за ознакою статі та гендерної рівності у місцевому самоврядуванні. У сучасному міжнародному політичному й соціологічному дискурсі поняття місцевого самоврядування, децентралізації та функціонування територіальних громад досить часто розглядають у зв’язку з поняттям гендеру. При цьому увага акцентується на тому, що «впровадження гендеру» означає не просто додавання «жіночого компоненту» до проектів та програм. Це, насамперед, врахування різних умов та вимог щодо жінок і чоловіків, тих ролей, які вони відіграють у соціумі в цілому, та територіальних громадах і процесах децентралізації публічної влади, зокрема. Адже найбільш рельєфно проявляється та знаходить свою апробацію ідея цінності людської особи, її прав та свобод на локальному рівні – у межах місцевого самоврядування та процесах інституціоналізації муніципальної влади. Визнання та становлення в Україні місцевого самоврядування, глибокі економічні і політичні перетворення у суспільстві і формування на цій основі нової демократичної державності безпосередньо пов’язані з виробленням і практичною реалізацією принципово нових для нас підходів до прав та свобод людини, до вирішення як загальнодержавних, так і регіональних, а також місцевих проблем у даній сфері. Аналізуються основні міжнародні стандарти, а також акти національного законодавства, в яких проголошуються ці принципи.
Серед ключових викликів та можливостей в питаннях гендерної рівності на місцевому рівні в Україні: сприяння впровадженню гендерного підходу у діяльність органів місцевого самоврядування та посиленню ролі територіальних громад у цьому напрямку, впровадження гендерної перспективи у політиці на місцевому рівні для забезпечення доступу до державної та муніципальної політики для всіх громадян, що має впливати та повсякденне життя жінок і чоловіків, подолання гендерних стереотипів у територіальних громадах та сприяння гендерній рівності у локально-регіональному вимірі функціонування соціуму, розробка та реалізація стратегій гендерної рівності та впровадження гендерного підходу у різноманітних аспектах життя територіальних громад та діяльності органів місцевого самоврядування тощо. Однією з найбільш гендерно-чутливих проблем, характерних для сучасної України, є обмежений їх доступ жінок до влади в цілому та муніципальної влади, зокрема.
Доводиться, що місцеве самоврядування є однією з найбільш гендерно чутливих форм демократії.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2019-03-14 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/6361
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 3 (2018)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/6362
2019-03-15T08:25:11Z
vestnik-politology:%D0%A1%D0%9F%D0%86%D1%82%D0%9F
2617-0256
2617-0248
dc
Децентралізація як механізм створення передумов демократизації політичної системи в Україні.
Haponenko, V. A.
Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова
Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана
У статті розглядаються теоретичні засади децентралізації, її сучасні особливості та вплив на процес демократизації політичної системи в Україні. Проаналізовано переваги та суперечності децентралізації владних повноважень в контексті демократизації в умовах неінституціоналізованої політичної системи. Вказано, що попри здатність підвищити легітимність органів влади завдяки делегуванню владних повноважень на місця, сприяти формуванню політичної еліти, оптимізувати процес становлення громадянського суспільства та покращити процес комунікації між представниками органів державної влади та громадськості, існує загроза поглиблення регіональної ідентичності на шкоду загальнонаціональній, дезорганізації політичної системи, посилення сепаратистських настроїв. На основі цих даних проаналізовано доцільність здійснення децентралізації у сучасних умовах.
Доведено, що у законодавстві вдало визначено пріоритети та стратегічні завдання процесу децентралізації як чинника демократизації політичної системи, а саме – підвищення ролі місцевих громад в управлінні державою. Водночас, соціологічні дані демонструють, що попри підтримку населенням реформи децентралізації, громадяни дуже мало знають про її сутність та не готові самі брати участь у прийнятті та реалізації владних рішень. Це значно ускладнює процес децентралізації і дає підстави стверджувати, що реформа не дасть очікуваних результатів та зачепить лише формальні аспекти.
Обґрунтовано тезу про необхідність забезпечення такого функціонування місцевих органів влади, що сприятиме формуванню демократичних цінностей, стимулюванню громадської активності та політичної участі, залученню соціального капіталу у процес управління. Це можливо завдяки поетапності процесу децентралізації, забезпечення ініціативи знизу, комплексу інформаційно-роз’яснювальних заходів.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2019-03-14 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/6362
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 3 (2018)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/6363
2019-03-15T08:25:39Z
vestnik-politology:%D0%A1%D0%9F%D0%86%D1%82%D0%9F
2617-0256
2617-0248
dc
Антикорупційні ініціативи болгарського громадянського суспільства: оцінка впливу на системну корупцію.
Naumkina, S. M.
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»
Kabantseva, I. A.
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»
Досліджується участь громадянського суспільства Болгарії в протидії корупції на національному рівні. Визначено масштаби корупційного «захоплення держави», підкреслено системний характер корупції в цій країні попри понад десятилітнє членство в ЄС. Акцентовано, що новітні корупційні практики в Болгарії своїм корінням сягають кінця 1980-х ‒ початку 1990-х рр.: повалення комуністичного режиму та перехід до ринкової економіки зумовили появу неформальних угруповань колишньої комуністичної номенклатури. Звернено увагу, що ці угруповання донині контролюють процеси прийняття рішень у державі, діючи в тіньовій зоні політики, економіки й юстиції. Відзначено, що корупція істотно знижує ефект фінансової допомоги ЄС та є перешкодою приєднанню Болгарії до Шенгенської зони. Зауважено, що протидія корупції включена в порядок денний публічної політики лише з 1997 р. із приходом демократичного уряду І. Костова. Констатовано, що остаточна визначеність щодо євроінтеграційного вектора розвитку Болгарії зумовила співпрацю уряду та громадянського суспільства у виробленні національної антикорупційної політики.
Аналіз темпів реформ у Болгарії уможливив висновок, що ця країна потрапила в посткомуністичну пастку, опинившись у «сірій зоні» між соціалізмом і капіталізмом: фактично кілька родин формують болгарську політику; власники медіа переважно тісно пов’язані з політичною елітою, тому бракує якісних журналістських розслідувань, увиразнена самоцензура журналістів; жоден із болгарських екс-урядовців не відбуває покарання за вчинені корупційні злочини. Звернено увагу, що Болгарія істотно відрізняється від інших держав Центрально-Східної Європи (найперше, Румунії та Словаччини) тим, що протестні акції тут не настільки потужні, аби влада була вимушена прислухатися до них. Відзначений найбільший в історії Болгарії сплеск антикорупційних протестів (три «хвилі») 2013 р.: 1) протести соціально-економічного спрямування, доповнені антикорупційними вимогами (січень – лютий); 2) протести проти корупції та олігархічної політичної системи (червень ‒ липень); 3) студентські антикорупційні протести (листопад). Підкреслено, що нині болгарське громадянське суспільство залишається порівняно слабким у своїй антикорупційній протидії. Перешкодами ефективній роботі неурядового сектора визначено доволі обмежену участь НУО в громадсько-політичному житті, відсутність солідарності та ін.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2019-03-14 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/6363
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 3 (2018)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/6364
2019-03-15T08:26:05Z
vestnik-politology:%D0%A1%D0%9F%D0%86%D1%82%D0%9F
2617-0256
2617-0248
dc
Сучасний стан глобального розвитку культури політичних виборів: український контекст.
Panasenko, H. S.
Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
Говорячи про політичні вибори зазвичай мають надію на загальнодержавне або суспільне благо, проте через різноманіття самосвідомості та політичної свідомості, а також культуру політичних виборів кожен вбачає своє на шляху добробуту та безпеки. В сучасний глобальний період розвитку політична культура в Україні піддається деяким трансформаціям під впливом кризових явищ. У даній роботі розглядається специфіка культури політичних виборів саме в українському контексті. Сучасний процес глобального розвитку створює необхідність у розгляді формату політично активної людини у суспільстві особливо під час політичних виборів. Актуальною складовою та важливим аспектом розгляду культури політичних виборів є національна політична мова, яка, характеризуючи окремі складові політичної культури, виступає засобом вираження політичних цінностей та мислення. Здійснюється спроба описати можливі варіанти розвитку культури політичних виборів у період найближчої виборчої кампанії. Автор надає комплексну характеристику сучасному стану глобального розвитку культури політичних виборів як соціального явища в Україні. Використовуються загальнонаукові методи: аналізу, синтезу, гіпотетичний метод. Наголошено, що реформи в Україні характеризуються надмірною повільністю через побутові традиції українського народу, які проектуються й у сферу політики. Автор доходить висновку, що, на жаль, ми ще застрягли в елітарній політичній культурі з владною структурою суспільства як базовою політичною цінністю і людиною як засобом для досягнення мети. Рівень політичної активності ще досі низький. Перспективними напрямами подальших досліджень є постійне всебічне вивчення ролі та місця культури політичних виборів в Україні, особливо після чергових президентських виборів 2019 року.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2019-03-14 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/6364
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 3 (2018)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/7580
2019-12-09T12:42:07Z
vestnik-politology:%D0%86%D0%BF%D0%92
2617-0256
2617-0248
dc
Титул і зміст Вісника.
імені Василя Стуса, 2019, © Донецький національний університет
Редакційна колегія серії «Політичні науки» Вісника Донецького національного університету розглядає для публікації оригінальні статті, присвячені різноманітним проблемам, які є предметом досліджень в рамках сучасної політичної науки.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2019-11-26 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/7580
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 4 (2019)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/7581
2019-12-09T12:42:32Z
vestnik-politology:%D0%86%D0%BF%D0%92
2617-0256
2617-0248
dc
Макет Вісника в повному форматі
імені Василя Стуса, 2019, © Донецький національний університет
Редакційна колегія серії «Політичні науки» Вісника Донецького національного університету розглядає для публікації оригінальні статті, присвячені різноманітним проблемам, які є предметом досліджень в рамках сучасної політичної науки.
Друкується за рішенням Вченої Ради Донецького національного університету імені Василя Стуса.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2019-11-26 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/7581
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 4 (2019)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/7582
2019-11-29T07:18:29Z
vestnik-politology:%D0%86%D0%BF%D0%92
2617-0256
2617-0248
dc
Вимоги до авторських оригіналів статей.
імені Василя Стуса, 2019, © Донецький національний університет
Редакційна колегія приймає до друку статті виключно за умови їх відповідності вимогам МОН України.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2019-11-26 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/7582
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 4 (2019)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/7583
2019-12-09T12:42:57Z
vestnik-politology:%D0%A2%D1%82%D0%86%D0%9F%D0%9D
2617-0256
2617-0248
dc
Парадигма політичного права: доктринальні та праксеологічні аспекти.
Batanova, N. M.
Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України
У статті розкриваються сутнісні та змістовні характеристики політичного права як феномену сучасної політичної та юридичної науки. Показаний синергетичний зв’язок між предметом, принципами, цілями та завданнями політичного та конституційного права, фундаментальними інститутами політики та права. Доводиться, що політичне право є не лише доктринальною основою політичних явищ та процесів, а й одним із важливих компонентів процесу досягнення політичних завдань, цілей та функцій політичної влади, іманентною ознакою та стратегічним елементом механізму реалізації політичних прав та свобод.
Стверджується, що ідея поєднання в предметі політології системи категорій, пов’язаних із явищами політичної свободи, політичної влади, політичної відповідальності та іншими політико-правовими явищами та процесами, повинна знайти своє вираження в системі, функціях, методології політичного права. Ідея, що стоїть за цими та іншими політико-правовими категоріями, полягає у сутності предмету наукових знань про політичне право. Перш за все, це відображається на змісті досліджуваних об’єктів у цій галузі політичних знань, відображених у відповідних концепціях та інших теоретичних конструкціях. Ідея політичної влади та політичної свободи, будучи фундаментальною проблемою сучасної політології, виступає як своєрідна філософія та ідеологія політичного права.
Зроблено висновок, що тільки у своїй єдності різноманітні аспекти у розумінні сутності політичного права (у тому числі у контексті ідей та цінностей політичної науки, її змістовних та системно-структурних характеристик, серед яких демократія, політична свобода, політична влада, політична відповідальність, політична свідомість, політичний порядок, політична психологія, політичне прогнозування, політичний компроміс тощо) дозволяють говорити про існування даного феномену не лише як привабливої концептуальної моделі, а й об’єктивної реальності, яка має аксіологічні, гносеологічні, онтологічні, цивілізаційні, інституціональні, конститутивні, нормативні, функціонально-телеологічні, історичні, національні та ментальні параметри, які еволюційним шляхом склалися під впливом відповідних політичних ідей та принципів, а також реальної практичної політичної діяльності.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2019-11-26 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/7583
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 4 (2019)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/7584
2019-12-09T12:43:24Z
vestnik-politology:%D0%A2%D1%82%D0%86%D0%9F%D0%9D
2617-0256
2617-0248
dc
Стан та перспективи трансформації конституційно-правового регулювання врядування в Україні.
Pukhtynskyi, M. О.
Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України
Стаття присвячена висвітленню проблем сучасного стану та перспектив трансформації конституційно-правового регулювання врядування в Україні, яке розглядається як процес системної взаємодії активних учасників (стейкхолдерів) публічної влади та публічного управління.
Висловлюються пропозиції про необхідність інноваційних підходів до трансформації публічної влади, виходячи з нової парадигми владарювання в Україні – парадигми належного врядування. Запропонована авторська позиція щодо оновлення публічної влади, врядування у різних сферах модернізації Конституції України.
Дана характеристика інновацій конституційно-правового регулювання, яка пов'язана з ініціативами Президента України і Парламенту України.
Робиться висновок про те, що сучасний стан конституційно-правового регулювання врядування в Україні характеризується наявністю чималих проблем щодо ефективного функціонування інститутів конституційного права, системного оновлення Основного Закону. Це диктує необхідність визначення перспектив подальшої трансформації зазначеного регулювання та його прискорення.
При цьому слід дотримуватись основоположних засад конституціоналізму, принципів та конституційних процедур.
Реалізація конституційного, політико-правового оновлення публічної влади, врядування в Україні має передбачати комплексну трансформацію системи владарювання в доктринальному і прикладному аспектах. Доцільно також визначитись із концепцією системного оновлення, модернізації Конституції України, без якої спроби реформування Основного Закону стають проблематичними. У прикладному вимірі доцільно запровадити систему громадського моніторингу та контролю за функціонуванням публічної влади щодо її модернізації з використанням традиційних і новітніх електронних форм безпосередньої демократії.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2019-11-26 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/7584
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 4 (2019)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/7597
2019-12-09T12:44:21Z
vestnik-politology:%D0%A2%D1%82%D0%86%D0%9F%D0%9D
2617-0256
2617-0248
dc
Унітаризм як політичний та правовий феномен: вітчизняний та зарубіжний досвід.
Batanov, О.V.
Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України
У статті розкриваються сутнісні та змістовні характеристики унітаризму як феномену сучасного конституційного права. Показаний синергетичний зв’язок між принципами унітарності державної території та фундаментальними інститутами політико-правового та державно-управлінського життя сучасних унітарних держав. Доводиться, що унітарний устрій є не лише одним із важливих компонентів процесу досягнення завдань, цілей та функцій більшості сучасних держав, а й іманентною ознакою та стратегічним елементом механізму реалізації їх суверенних прав.
Сучасний етап конституційного будівництва в Україні характеризується інтенсивним пошуком принципово нових рішень на шляху докорінної перебудови всіх аспектів держави та суспільства. Однією з нагальних і складних проблем, що виникли після проголошення незалежності української держави, є питання вдосконалення територіальної організації влади та територіального устрою України. Адже територіальна система є одним із найважливіших інститутів державного устрою України. Цей інститут характеризує правові якості та властивості такого основного компонента держави, як її територія. Територіальна структура – це організація території держави. Територія є необхідною умовою розвитку всього державного життя, утворюючи поряд з категоріями «народ» і «влада» тріаду елементів, що утворюють державу.
Складність, важливість та відносно широке використання унітарності як форми державного устрою викликає жвавий і постійно зростаючий науковий інтерес до неї у всьому світі. Унікальна здатність унітаризму враховувати специфічні особливості конкретного стану дозволяє йому проявляти себе в кожному випадку по-новому. Ось чому важливо проаналізувати взаємний вплив унітарної теорії та практики, дослідити та врахувати особливості національного унітаризму.
Проблема унітаризму та унітарної форми територіального устрою держави та статусу її складових є однією з найменш вивчених у вітчизняному конституційному праві. Сучасні представники науки конституційного права, як правило, обмежуються розглядом окремих питань території, зокрема, особливостей територіальної організації державної влади та місцевого самоврядування, проблем державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканність тощо. Значною мірою недостатнє вивчення проблеми в сучасній Україні спричиняє труднощі у спільному розумінні таких явищ, як унітаризм, федералізм та федералізація, регіоналізм та регіоналізація, децентралізація та деконцентрація тощо. Слід зазначити, що у сучасній літературі з питань державної території, територіальної організації державної влади та інших питань статусу території складний, багатовимірний характер унітаризму як конституційної категорії не завжди враховується.
У контексті дослідження значна увага приділяється також проблемам становлення та розвитку конституційної моделі організації державної влади в Україні з точки зору принципів субсидіарності та децентралізації.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2019-11-26 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/7597
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 4 (2019)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/7598
2019-12-09T12:44:46Z
vestnik-politology:%D0%A2%D1%82%D0%86%D0%9F%D0%9D
2617-0256
2617-0248
dc
«Політика щастя» в соціальній державі.
Kindratets, O. М.
Запорізький національний університет
Стаття присвячена дослідженню проблеми щастя та політики щастя в соціальних державах. Метою роботи є визначення ролі соціальної держави в формуванні суспільства щасливих людей та шляхів реалізації нею «політики щастя». Наукова новизна дослідження у визначенні можливості здійснювати політику щастя в умовах конкурентного суспільства. У дослідженні показано зростання інтересу до проблеми щастя як науковців, так і політиків. Відмічається міждисциплінарний підхід до вивчення проблеми щастя. Зазначено, що уявлення про шляхи формування соціально справедливого суспільства змінюються. Приділяється увага дискусії щодо максималізації щастя як мети уряду. Визначається суть соціальної держави, яка найбільш послідовно реалізує завдання створення гідних людини умов існування. Доведено значення свободи в забезпеченні щастя людини та необхідність надання державою соціального захисту від негативного впливу на суспільство економічної свободи, ринку. Рівень захисту громадян від ринку (рівень декоммодифікації) розглядається як один з критеріїв різних моделей соціальної держави. Аналізуються та оцінюються різні стратегії найкращого задоволення потреб суспільства та їх практичне застосування в різних країнах: традиційно ліва (підтримує державну гарантію задоволення людських потреб); традиційно права (задоволення потреб залежить від ринку); стратегії, що поєднують ознаки цих двох стратегій («гібридні»). Відмінність між країнами, які використовують «гібридні» стратегії, в тому чого більше – «ринку» чи «регулювання ринку задля задоволення потреб населення». Як приклад розглядається використання «гібридних» стратегій в Соціалістичній Федеративній Республіці Югославія, де існувала «економіка ринкового соціалізму». Визначається сумісність лібертаріанських ідей з проголошеною в Україні політикою щастя. Зроблено висновок, що реалізація прагнень сформувати суспільство щасливих людей в Україні залежить від побудови соціальної держави.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2019-11-26 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/7598
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 4 (2019)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/7599
2019-12-09T12:45:09Z
vestnik-politology:%D0%A1%D0%9F%D0%9F
2617-0256
2617-0248
dc
Владно-ресурсні аспекти геополітики і формування ризиків стосовно країн Латинської Америки і Карибського басейну.
Barabash, O. V.
Запорізький національний університет
Стаття присвячена дослідженню проблеми щастя та політики щастя в соціальних державах. Метою роботи є визначення ролі соціальної держави в формуванні суспільства щасливих людей та шляхів реалізації нею «політики щастя». Наукова новизна дослідження у визначенні можливості здійснювати політику щастя в умовах конкурентного суспільства. У дослідженні показано зростання інтересу до проблеми щастя як науковців, так і політиків. Відмічається міждисциплінарний підхід до вивчення проблеми щастя. Зазначено, що уявлення про шляхи формування соціально справедливого суспільства змінюються. Приділяється увага дискусії щодо максималізації щастя як мети уряду. Визначається суть соціальної держави, яка найбільш послідовно реалізує завдання створення гідних людини умов існування. Доведено значення свободи в забезпеченні щастя людини та необхідність надання державою соціального захисту від негативного впливу на суспільство економічної свободи, ринку. Рівень захисту громадян від ринку (рівень декоммодифікації) розглядається як один з критеріїв різних моделей соціальної держави. Аналізуються та оцінюються різні стратегії найкращого задоволення потреб суспільства та їх практичне застосування в різних країнах: традиційно ліва (підтримує державну гарантію задоволення людських потреб); традиційно права (задоволення потреб залежить від ринку); стратегії, що поєднують ознаки цих двох стратегій («гібридні»). Відмінність між країнами, які використовують «гібридні» стратегії, в тому чого більше – «ринку» чи «регулювання ринку задля задоволення потреб населення». Як приклад розглядається використання «гібридних» стратегій в Соціалістичній Федеративній Республіці Югославія, де існувала «економіка ринкового соціалізму». Визначається сумісність лібертаріанських ідей з проголошеною в Україні політикою щастя. Зроблено висновок, що реалізація прагнень сформувати суспільство щасливих людей в Україні залежить від побудови соціальної держави.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2019-11-26 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/7599
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 4 (2019)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/7600
2019-12-09T12:45:30Z
vestnik-politology:%D0%A1%D0%9F%D0%9F
2617-0256
2617-0248
dc
Інститут сім’ї в міграційних процесах громадян України до Німеччини.
Kasyanova, M. M.
Донецький національний університет імені Василя Стуса
Shkodych, A. I.
Донецький національний університет імені Василя Стуса
У статті автори досліджують міграційні процеси українських сімей до Німеччини. Інститут сім’ї є одним із найдавніших, що сформувався під впливом соціальних процесів, його роль є визначальною як для соціології, так і для міграційних процесів; він є основним носієм культурних зразків, оскільки правила, звичаї і традиції сімейного життя є специфічними для кожного суспільства. Можливість вільного пересування є однією з найважливіших цінностей сьогодення, тому міграційне питання є одним із найактуальніших для України як держави-донора великої кількості мігрантів.
Здійснено спробу охарактеризувати важливість інституту сім’ї у міграційних процесах з України. Причиною перетворення тимчасової міграції на постійну є те, що відбувається об’єднання сімей українців за кордоном, що тимчасово виїхали раніше, проте залишилися на тривалий строк в країні перебування та перевезли свої сім’ї у зв’язку з погіршенням стану життя на батьківщині, можливістю працевлаштування інших членів сім’ї.
Дослідження здійснено на основі офіційних даних та власного соціологічного опитування, розробленого авторами. Результати дослідження допомогли при аналізі сімей українських мігрантів, їх діяльності за межами батьківщини, визначенню їх адаптивності до умов нового середовища. Наше дослідження доводить те, що українські мігранти є вагомою складовою німецького суспільства. Об’єднуючись у громади та організації, вони мають підтримку один одного, аби менше сумувати за домом та спілкуватися з людьми, що стовідсотково розуміють інших мігрантів та їх проблеми. Сім’ї є повноправними одиницями сучасного суспільства, яке формує нове бачення та розуміння світу мігрантів.
У даній статті автори приділили увагу розвитку та адаптації українських сімей до нового середовища перебування. Виявлено та описано актуальні причини імміграції до Німеччини. Автори окреслили основні етапи функціонування українських сімей мігрантів в умовах адаптації.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2019-11-26 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/7600
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 4 (2019)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/7601
2019-12-09T12:45:55Z
vestnik-politology:%D0%A1%D0%9F%D0%9F
2617-0256
2617-0248
dc
Механізм реалізації молодіжної політики ЄС.
Krasnopolska, T. M.
Національний університет «Одеська юридична академія»
В статті розглянуто механізм реалізації молодіжної політики ЄС. Визначено, що така політика в Союзі побудована за методом відкритої співпраці (з налагодженням зв’язків по горизонталі та вертикалі). Встановлено, що молодіжна політика ЄС будується на принципі паритетності, що особливо яскраво відображено в Скандинавських країнах.
Визначено, що європейська практика виробила дві стратегії впровадження в життя молодіжної політики: з провідною роллю держави та з широким залученням інститутів громадянського суспільства.
До механізмів реалізації молодіжної політики ЄС віднесені інституційні, політико-правові, організаційні та фінансові. Проаналізовано означені механізми. Розглянуто нормативно-правові акти ЄС, ООН та Ради Європи, що закріплюють принципи, сфери та механізми реалізації молодіжної політики в країнах ЄС.
З’ясовано інструменти молодіжної політики, що застосовуються в рамках ЄС: загальні (молодіжні ради, парламенти, форуми; інформування молоді; політична участь молоді; підтримка молодіжних проектна та ініціатив; розвиток молодіжних організацій, участь молоді у неурядових організаціях і політичних партіях, розширення участі молоді в роботі засобів масової інформації) та спеціальні. Проаналізовано такі спеціальні інструменти, як проект «Структурний діалог», програма «Молодь в дії» та програма «Еразмус+», визначені завдання кожної з них. Розглянуто проекти, що застосовувались в Україні, як учасниці Східного партнерства в рамках означений програм. Встановлено джерела фінансування молодіжної політики, а саме: кошти державного та місцевих бюджетів, а також кошти міжнародних та національних неурядових організацій, спрямовані на реалізацію окремих проектів та програм молодіжної політики як в рамках країн-членів ЄС, так і в межах країн-партнерів ЄС.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2019-11-26 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/7601
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 4 (2019)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/7602
2019-12-09T12:46:22Z
vestnik-politology:%D0%A1%D0%9F%D0%86%D1%82%D0%9F
2617-0256
2617-0248
dc
Технологічний чинник видозміни інституту соціальної держави.
Naumkina, S. M.
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет
імені К. Д. Ушинського»
Ziskin, O. S.
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет
імені К. Д. Ушинського»
Наголошено на значенні технологічної революції для прогресу суспільства та держави, а також на тих загрозах, які вона зумовлює для соціальної політики. Акцентовано на ймовірності значних змін на ринку праці через впровадження роботизованої техніки та появи платформової економіки. Підкреслено, що новітні технології кардинально видозмінюють структуру зайнятості та інші сфери, пов’язані зі соціальною політикою держави. Звернено увагу на потребу більшої уваги новітніх держав до питань наслідків технологічного прогресу, оскільки вони можуть поглибити нерівності, сприяти росту соціальної напруги. Аргументовано, що в близькій перспективі технології будуть визначати межі соціальної політики. Висловлено застереження, що в умовах змін на ринку праці інститут соціальної держави може опинитися перед викликом фінансової неспроможності для виконання взятих на себе зобов’язань. Відтак автори звертають увагу на сценарії реформ: запровадження податку на роботизовану техніку, впровадження безумовного базового доходу, удосконалення оподаткування доходів, отриманих від функціонування платформової економіки та ін. Підкреслено, що водночас технологічний прогрес може й зменшити витрати на соціальну сферу: технічні інновації спростять догляд за людьми похилого віку та хворими; доступні передові медичні технології сприятимуть швидкій діагностиці та одужанню тощо. Констатовано, що урядам доцільно якнайшвидше переглянути фінансову основу соціальної держави, щоб запобігти значному дефіциту державного бюджету.
Автори підкреслюють, що технологічний прогрес відкриває як нові можливості, так і посилює ризики для соціальної держави. Якщо уряди впроваджуватимуть податки на технологічні новації, налагодять оподаткування нових форм отримання громадянами доходів, то не виключена перспектива запобігання ерозії чинних систем соціального захисту, а цифрові структурні зміни можуть навіть посилити стійкість державних фінансів.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2019-11-26 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/7602
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 4 (2019)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/7603
2019-12-09T12:46:49Z
vestnik-politology:%D0%A1%D0%9F%D0%86%D1%82%D0%9F
2617-0256
2617-0248
dc
Технічні кандидати та їхня роль у виборчому процесі.
Buchyn, M.
Національний університет «Львівська політехніка»
Kalynchuk, K.
Національний університет «Львівська політехніка»
У статті здійснено аналіз такого актуального для виборчої практики сучасної України феномену, як технічні кандидати. Науковці наголошують, що проблематика актуалізується завдяки тому, що у вітчизняній та зарубіжній політичній науці дослідження технічних кандидатів та їхньої ролі у виборчому процесі не є належною мірою висвітлені. Згадки про цей сучасний феномен зустрічаються більше на рівні публіцистики та політичної аналітики, що зумовлює необхідність комплексного наукового дослідження технічних кандидатів під час виборчих кампаній.
На основі аналізу позицій українських та зарубіжних експертів автори виокремлюють мету, притаманну для технічних кандидатів: створити більш сприятливі умови для перемоги на виборах «кандидата-господаря». Для цього, щоб допомогти своєму «роботодавцеві», технічні кандидати відтягують голоси його опонентів; збільшують представництво «кандидата-господаря» у виборчих комісіях; користуються його явною чи прихованою підтримкою; є малоактивними під час виборчих перегонів тощо.
Дослідники пропонують власне визначення технічних кандидатів, під якими розуміють підставних осіб, які беруть участь у виборах не задля перемоги, а для реалізації інтересів інших учасників виборчих перегонів шляхом маніпулювання виборцями. Науковці при цьому наголошують, що до категорії технічних кандидаті некоректно відносити самостійних, однак непопулярних політиків, які хоч і діють у власних інтересах, однак не мають жодних шансів на перемогу, або використовують конкретні вибори як трамплін для наступних.
Також автори розглядають проблему якісної оцінки технічних кандидатів та приходять до висновку: цей феномен не є протизаконним явищем, однак його застосування призводить до порушення морально-етичних принципів, передбачає застосування маніпуляцій та може призвести до суттєвого викривлення результату виборів. Дослідники наголошують, що головною умовою нейтралізації впливу технічних кандидатів на хід та результати виборів є високий рівень електоральної культури громадян.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2019-11-26 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/7603
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 4 (2019)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/7604
2019-12-09T12:47:12Z
vestnik-politology:%D0%A1%D0%9F%D0%86%D1%82%D0%9F
2617-0256
2617-0248
dc
Функціонування єврорегіонів як складова реалізації національних інтересів.
Litvin, L. A.
Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля
Метою даної роботи є проаналізувати функціонування єврорегіонів як складової реалізації національних інтересів України.
Проаналізовані основні підходи до визначення поняття та сутності єврорегіонів у контексті реалізації національних інтересів, визначені функції єврорегіонів та структурно-функціональні особливості єврорегіонів за участю України, представлено авторське бачення сутності єврорегіонів. Так, поняття єврорегіону визначене як інтерактивна, інституціолізована форма транскордонного співробітництва, де шляхом співпраці учасників єврорегіону вирішуються спільні політичні, соціально-економічні, інформаційні проблеми та відстоюються регіональні й національні інтереси.
Надане визначення поняттю транскордонного співробітництва в компаративному аспекті. Зазначено, що при ефективному функціонуванні єврорегіони можуть бути певним засобом реалізації соціально-економічного та політичного потенціалу прикордонних територій, підвищення рівня життя прикордонних територій, комунікативним каналом, а також вектором збереження та реалізації національних інтересів. Узагальнюючи підходи до визначення сутності єврорегіону окреслені основні функції останнього: створення міцних транскордонних зв’язків; вирішення соціально-економічних, політичних та екологічних проблем прикордонних територій; покращення рівня життя населення прикордонних територій; інформаційна функції; налагодження комунікативних каналів; участь у налагодженні кадрової та міграційної політики, а також в удосконаленні законодавства щодо транскордонного співробітництва; формування позитивного іміджу стабільного, відповідального партнера на міжнародній арені тощо.
Зазначено, що фактично налічуються наступні єврорегіони за участю України: спільно утворені із країнами-членами ЄС («Карпатський єврорегіон», «Єврорегіон «Буг», «Єврорегіон «Нижній Дунай», «Єврорегіон «Верхній Прут»); спільно утворені із країнами, які не є країнами-членами ЄС («Єврорегіон «Дністер», «Єврорегіон «Дніпро» в складі Чернігівської області України та Гомельської області Білорусі); в єврорегіоні «Чорне море» Україна перебуває у якості спостерігача.
Наголошено на доцільності інтерактивного рівня міжнародних відносин, адже на сучасному етапі транскордонне співробітництво має підлягати певній інтерактивності. В контексті даного дослідження під інтерактивністю мається на увазі обмін та доповнення інформаційним і кадровим потенціалом між сторонами єврорегіону, яке має включати розробку спільних інформаційних, політичних, соціально-економічних проектів. Ключовим моментом є інформаційний процес та процес комунікації між населенням єврорегіону та представниками місцевої влади.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2019-11-26 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/7604
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 4 (2019)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/7605
2019-12-09T12:47:37Z
vestnik-politology:%D0%A1%D0%9F%D0%86%D1%82%D0%9F
2617-0256
2617-0248
dc
Особливості формування та реалізації державної політики щодо захисту прав національних меншин (на прикладі України та Республіки Польща).
Buchyn, M.
Національний університет «Львівська політехніка»
Dutchak, K.
Національний університет «Львівська політехніка»
У статті розкривається суть поняття «національна меншина». Зокрема, виділено основні риси національних меншин, а саме: менша чисельність у порівнянні з рештою населення країни; наявність культурних, мовних, релігійних чи расових відмінностей від основної частини суспільства; прагнення зберегти свою мову, культуру і традиції; усвідомлення власної унікальності та ідентичності, бажання її зберегти та захистити; наявність ідентифікації себе з нацією, організованою в іншій країні.
Автори аналізують процес формування та реалізації державної політики щодо захисту прав національних меншин в Польщі та Україні. Для аналізу особливостей державної етнополітики науковці використовують як кількісні (чисельність та демографічні характеристики національних меншин, територіальний характер їхнього розселення, фінансова підтримка національних меншин з боку держави, політична активність національних меншин тощо), так і якісні (особливості функціонування інституцій, які здійснюють захист прав національних меншин, рівень відповідності політики захисту прав національних меншин міжнародним стандартам, особливості механізмів міжнародного співробітництва у сфері правового захисту прав національних меншин, ступінь задоволення інформаційних потреб національних меншин та ін.) параметри.
На основі проведеного дослідження автори стверджують, що державна політика Польщі та України щодо захисту прав національних меншин має як спільні, так і відмінні риси. Найбільш відмінними є кількісно-демографічні показники національних меншин в Польщі та Україні. Крім того, автори констатують, що за деякими якісними параметрами (рівень відповідності державної етнополітики міжнародним стандартам та забезпеченість національних меншин джерелами інформації) Польща випереджає Україну та створює умови, які більш ефективно сприяють захисту прав національних меншин.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2019-11-26 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/7605
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 4 (2019)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/7606
2019-12-09T12:48:03Z
vestnik-politology:%D0%A1%D0%9F%D0%86%D1%82%D0%9F
2617-0256
2617-0248
dc
Політико-правові проблеми надання паліативної допомоги інкурабельним хворим в Україні.
Kalashlinska, M. V.
Стаття присвячена розгляду політико-правових проблем надання паліативної та хоспісної допомоги інкурабельним хворим в Україні. Автором були розглянуті основні поняття в цій сфері («інкурабельний хворий», «паліативна допомога», «хоспіс», «паліативна політика»), зроблений огляд нормативно-правової бази, яка регулює цю сферу в Україні. Кожна людина сподіваються на добру смерть, чи, якщо бути точнішими, на «добре життя до самого кінця». На жаль, це відбувається не з кожним. Багато людей змушені проходити в кінці свого життя через біль та страждання. Мета паліативної допомоги полягає в запобіганні стражданню та полегшені стану пацієнта, який страждає невиліковною хворобою – шляхом активного медичного втручання з метою зняття больових синдромів, та наданням адекватного лікування, яке дозволить збалансувати ці синдроми протягом доби. На жаль, Україна є країною з низьким індексом «якості смерті», через відсутність політичної волі, недосконалість законодавчої та нормативно-правової бази, практичну відсутність фінансування, а також інформаційне замовчування цієї теми. Всі ці фактори створюють ситуацію, коли тисячі громадян України щодня потерпають від страждань, не отримуючи належної паліативної допомоги, що призводить до порушення реалізації їх конституційних прав на охорону здоров’я, життя, честь і гідність, а також підриву довіри суспільства до політичної влади в країні, яка вважає таку ситуацію «нормальною». Паліативна допомога спрямована, перш за все, на ослаблення болю та болісних симптомів, а також включає в себе соціальну, психологічну і моральну підтримку, що надає можливість хворому зберегти максимально повноцінне та активне життя до останнього її дня. Крім того, вона включає в себе систему підтримки для близьких хворого, щоб також допомогти їм справитися з його втратою, коли це відбудеться. В статті наголошується, що тематика паліативної та хоспісної допомоги, як правило, ігнорується науковцями політологами та є недостатньо дослідженою ними. Також в роботі окреслені основні напрями, в яких, на нашу думку, має розвиватися паліативна політика України на сучасному етапі її розвитку.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2019-11-26 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/7606
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 4 (2019)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/7607
2019-12-09T12:48:24Z
vestnik-politology:%D0%A1%D0%9F%D0%94
2617-0256
2617-0248
dc
Вплив постмодернізму на розбудову моделі мовної політики.
Vdovychyn, I.
Львівський національний університет ім. І. Франка
Savoyska, S.
Міжрегіональна академія управління персоналом
Досліджується вплив постмодернізму на розбудову моделі мовної політики, складовою якого є політичні акції, технології, флешмоби, політичні шоу, маніпуляції та ін., які негативно впливають на формування моделі. З’ясовано, що позитивною складовою розбудови моделі мовної політики у добу постмодернізму є такі явища як свобода, незалежність, демократія плюралізм, а в державах Європейського Союзу – мультикультуралізм та ін. Гальмують розбудову моделі мовної політики політичні технології, політичні акції антиукраїнськи налаштованих інституцій, політичні демонстрації, які спрямовано на формування в українців проросійської самосвідомості, неприйняття усього українського: української незалежності, соборності, мови, культури, історії, героїв та ін. Зазначено, що гальмує розбудову моделі мовної політики також і символічна мовна політика, яку антиукраїнськи налаштовані інституції використовують для маніпулювання суспільною свідомістю та політичною поведінкою спільноти і не лише під час виборів, а й щоденно заради реваншу та перемоги. Дається визначення постмодернізму як явища і конструкту, якому притаманні: падіння поваги до влади, що ми спостерігаємо не лише на прикладі України, яка за період незалежності пережила декілька революцій, останньою з них є «Революція гідності», а й інших закордонних і доволі успішних демократичних держав таких як Канада, Бельгія та ін., де влада невзмозі подолати мовно-політичні протистояння та розв’язати мовно-політичні проблеми цивілізованим шляхом; посилення самовираження людини, яке породжено постмодерністськими реаліями життя звичайних людей та суб’єктів політики, а також викликано використанням політичних технологій, які сприяють карнавалізації протестних акцій; «засліплення грою символів», коли флешмоби, перфоманси і театралізація використовуються для того, аби показати вади влади, її некомпетентність, небажання працювати на благо народу і держави; віртуалізація політичного життя, яка відбувається під час виборів, коли боротьба ідей і програм замінюється боротьбою політичних шоу-менів за кількість глядачів/читачів, лайків, повідомлень у соціальних мережах, що яскраво показали у 2019 році президенські вибори в Україні; перетворення політики на «ток-шоу», коли приватні телерадіоканали обговорюють одні і ті самі проблеми або очевидні і зрозумілі для більшості глядачів та слухачів питання, які нерідко супроводжуються суперечками та навіть бійками, що телевізійними каналами транслюється багатьом державам світу.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2019-11-26 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/7607
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 4 (2019)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/7608
2019-12-09T12:48:49Z
vestnik-politology:%D0%A1%D0%9F%D0%94
2617-0256
2617-0248
dc
Тексти офіційного політичного дискурсу як індикатор еволюції політичного режиму (на матеріалі промов українських президентів).
Steblyna, N. O.
Донецький національний університет імені Василя Стуса
В українському науковому дискурсі промови політиків більше вивчаються з точки зору політичної лінгвістики, до уваги беруться здебільшого тексти зарубіжних політиків. До того ж, для вивчення промов найчастіше застосовуються якісні методи, що унеможливлює відслідковувати динаміку політичних процесів за тривалі періоди часу.
У статті на матеріалі 856 промов українських президентів: Ющенка, Януковича та Порошенка (за увесь період правління) із застосуванням формалізованого методу аналізу демонструється коливання параметрів політичних текстів залежно від зміни режиму.
Висувається гіпотеза про більш інтенсивну та різноманітну (у жанровому плані, планах форматів, інформаційних приводів, аудиторій, географії) комунікацію, притаманну більш демократичним режимам Ющенка та Порошенка. Перша частина гіпотези про більш інтенсивну комунікацію (за простим кількісним підрахунком промов) за часів Януковича підтвердилася лише частково – за два перші роки правління. Друга частина гіпотези підтвердилася.За часів Ющенка та Порошенка використовувалися не лише основні жанри прямих звернень до аудиторії (промови, виступи, слова, звернення, заяви), але й більша кількість піджанрів. При цьому у статті зауважується, що основні жанри прямих звернень лишаються недостатньо вивченими у царині політичних наук.
Для виголошення промов третім та п’ятим президентами України створювалося більше різноманітних та унікальних форматів заходів (усього 29 та 39 позицій відповідно; 18 позицій у Януковича). Також інформаційні приводи їхніх прямих звернень були більш пов’язані із поточними подіями, ніж із календарними та історичними подіями. У той час як промови Януковича були менш різноманітними за згаданими у них форматами та частіше були викликані календарними та історичними приводами (58,7% історичних та календарних у Януковича, 46,3% у Ющенка, 44,9% у Порошенка).
Щодо аудиторій, можемо констатувати наявність однакових найбільш популярних аудиторій для усіх трьох політиків (народ, міжнародні інститути, парламент). Тим не менш, різниця відчувається у різному розподілі уваги до них та у більшій кількості згадок про аудиторії у демократичних лідерів. Географічні преференції дозволяють нам показувати різну спрямованість щодо міжнаціональних блоків (Західні країни для демократичних лідерів, країни СНД для Януковича), а також зафіксувати більшу увагу до регіонів у межах країни, ніж до зарубіжних країн, та до країн із авторитарними режимами відповідно у авторитарного лідера.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2019-11-26 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/7608
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 4 (2019)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/7609
2019-12-09T12:49:14Z
vestnik-politology:%D0%A1%D0%9F%D0%94
2617-0256
2617-0248
dc
Сучасний політичний гумор як поліфункціональне явище.
Demicheva, A. V.
Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Політичний гумор – складне явище, наукова рефлексія якого може відбуватися у двох основних ракурсах. З одного боку, в умовах ускладнення політики, політизації різних сфер життєдіяльності соціуму, перманентного кризового стану владної сфери, гумор виступає засобом її осмислення, в якому відображаються актуальні з погляду суспільства політичні процеси, події та персоналії. З іншого боку, політичний гумор є невід’ємним елементом політичного іміджу сучасного політика, певною політичною технологією. Гумор і викликаний ним сміх стають невід'ємним атрибутом політичного процесу.
Політичний гумор є багатофункціональним явищем, загальними функціями якого виступають звільняюча, захисна; критична, демократизаційна; оцінна; інтегративна та ін. Політичний гумор є контекстуальним явищем, зміст, види, функції якого залежать в тому числі й від політичного режиму соціуму. Гумор може приймати різноманітні втілення: В актуальній культурній ситуації в умовах бурхливого розвитку віртуального простору однією з найзатребуваніших форм політичного гумору є інтернет – меми: слогани, «фотожаби», вірусні відеоролики і пародійні ілюстрації, мелодії і гіфи, комікси та демотиватори.
Незважаючи на велику кількість «народної творчості» та форм її виявлення, основним каналом гумористичної репрезентації сучасної політичної ситуації в Україні є професійний гумор, представлений у Інтернет та телевізійному просторах. Однак, навіть сміливі сучасні гумористичні «випади» не можна назвати гострою політичною сатирою, оскільки їх соціальна критика занадто м'яка, іронічна, не закликає до боротьби проти недоліків, погоджується з їх наявністю. Влада ігнорує цей сміх над собою і навіть дозволяє сміятися, що цілком обумовлено пом'якшенням політичного гумору, втрати ним викривальної функції, набуття ним розважального змісту. Іншим аспектом проблематики політичного гумору є його використання у якості політичної технології та риси сучасного політичного лідера.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2019-11-26 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/7609
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 4 (2019)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/7610
2019-12-09T12:49:35Z
vestnik-politology:%D0%A0
2617-0256
2617-0248
dc
Рецензія на монографію С. В. Савойської «Політологічний контекст моделі мовної політики: теоретико-методологічний аналіз»
Kindratets, O. M.
Запорізький національний університет
Монографічне дослідження С. В. Савойської є необхідним, актуальним і своєчасним, оскільки порушує саме ті мовно-політичні проблеми, які відображають дійсність та є наболілими. С. В. Савойська розглядає об’єкт свого дослідження під кутом бачення моделі мовної політики, котра базується на інституціоналістській, постмодерністській, аксіологічній, постбіхевіоралістській, конструктивістській та ін. методологіях, які дають можливість дослідити проблему всебічно. Автор монографії активізує свою увагу на біхевіоралістській методології та «комунікативній дії», які тісно пов’язані з вербальною, політичною та символічною поведінкою суб’єктів політики, влади, групи, спільноти та інших учасників комунікативного процесу. Аналіз мовної політики під кутом бачення комунікативної політики є новим підходом та новизною у зазначеному дослідженні. У такому ракурсі мовна політика як модель ще ніким не досліджувалася. Це підвищує рівень актуалізації дослідження С. В. Савойської та його значення для науки і не лише вітчизняної саме у цей час, коли мовна політика знаходиться у стані замовчування тих мовно-політичних проблем, які негайно потрібно розв’язувати не засобами війни, а методами мовного та культурного миру на усіх рівнях, в усіх сферах та рівні державних інституцій насамперед у регіонах, які не мають залишатися розділеними за мовно-політичною та регіональною ознаками так, як це є сьогодні. Саме таким аспектам мало уваги приділяють журналісти, філософи, історики, політологи та ін. фахівці у сфері мовної політики, які, на відміну від науковців-політологів, беруть більш активну участь в аналізі мовно-політичних комунікативних процесів.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2019-11-26 00:00:00
application/pdf
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/7610
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 4 (2019)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/9398
2021-10-11T07:48:56Z
vestnik-politology:%D0%86%D0%BF%D0%92
"210115 2021 eng "
2617-0256
2617-0248
dc
Титул і зміст Вісника.
імені Василя Стуса, 2020, © Донецький національний університет
Редакційна колегія серії «Політичні науки» Вісника Донецького національного університету розглядає для публікації оригінальні статті, присвячені різноманітним проблемам, які є предметом досліджень в рамках сучасної політичної науки.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2021-01-15 00:00:00
application/octet-stream
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/9398
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 5 (2020)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/9399
2021-10-11T07:48:56Z
vestnik-politology:%D0%86%D0%BF%D0%92
"210115 2021 eng "
2617-0256
2617-0248
dc
Макет Вісника в повному форматі
імені Василя Стуса, 2020, © Донецький національний університет
Редакційна колегія серії «Політичні науки» Вісника Донецького національного університету розглядає для публікації оригінальні статті, присвячені різноманітним проблемам, які є предметом досліджень в рамках сучасної політичної науки.
Друкується за рішенням Вченої Ради Донецького національного університету імені Василя Стуса.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2021-01-15 00:00:00
application/octet-stream
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/9399
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 5 (2020)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/9400
2021-10-11T07:48:56Z
vestnik-politology:%D0%86%D0%BF%D0%92
"210115 2021 eng "
2617-0256
2617-0248
dc
Вимоги до авторських оригіналів статей.
імені Василя Стуса, 2020, © Донецький національний університет
Редакційна колегія приймає до друку статті виключно за умови їх відповідності вимогам МОН України.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2021-01-15 00:00:00
application/octet-stream
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/9400
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 5 (2020)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/9401
2021-10-11T07:48:56Z
vestnik-politology:%D0%A2%D1%82%D0%86%D0%9F%D0%9D
"210115 2021 eng "
2617-0256
2617-0248
dc
Проблеми урбанізму як об’єкт наукової рефлексії
Бортнікова , А. В.
Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки
Міста є предметом всебічних досліджень істориків, соціологів, економістів, філософів, політологів, юристів, культурологів та ін. Теоретичні засади дослідження міст і проблем урбанізму загалом як об’єктів наукової рефлексії мають сталу традицію і спираються на класичні праці знаних зарубіжних фахівців (Е. Берджес, Ф. Бродель, М. Вебер, Л. Вірт, Р. МакКензі, Р. Парк, М. Тихомиров). Здійснено аналіз міжпредметного характеру змісту поняття «місто» в царині суспільно-політичних відносин. З’ясовано досягнення вчених в галузі урбаністики для виявлення змісту і спрямованості процесів соціально-економічного, суспільно-політичного та культурного розвитку людських спільнот в окремі періоди їхньої історії. Розвиток міст, повсякдення жителів цих міст залежать від територіальноадміністративного устрою держави, її політико-правової системи і, відповідно, організації влади. Характер управління в містах визначається рівнем соціально-економічного розвитку міста, його географічного розташуванням, соціального і етнічного складу населення та ін. Показана роль міст у становленні Західної цивілізації та демократії. Доведено, що характер міських поселень в Україні, їх просторові і демографічні характеристики значною мірою є похідними від радянських тоталітарного і авторитарного режимів з притаманними ним плановою економікою та інститутом прописки. Місто як феномен розглядається й у семіотичному аспекті, як своєрідна знакова система, яка детермінована певною ідеологією. Міський простір явно або імпліцитно містить у собі панівну ідеологію, яка унаочнюється в назвах вулиць, гаслах, пам’ятниках, архітектурних спорудах тощо. Розкрито погляди П. Бурдьє на зміст просторових характеристик міста, які відбивають соціальну диференціацію й ієрархію і, відповідно, мають суспільно-політичну спрямованість. Охарактеризовано відносно новий напрям політологічних досліджень міст в Україні – політичну урбаністику.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2021-01-15 00:00:00
application/octet-stream
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/9401
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 5 (2020)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/9402
2021-10-11T07:48:56Z
vestnik-politology:%D0%9F%D0%94
"210115 2021 eng "
2617-0256
2617-0248
dc
Політичний фольклор як протестний дискурс С. Єфремова (за матеріалами Щоденників 1923 – 1929 рр.)
Мацишина , І. В.
Донецький національний університет імені Василя Стуса
Політичний фольклор, як рефлексія на політичні процеси, має прагматичний аспект у вигляді політичних анекдотів. Формування сюжетів, навколо яких створюється вербальна історія, вказує на ступінь суспільної уваги до політичних явищ, фактів та політичних акторів. Тому для дослідника таких текстів важливі не тільки самі анекдоти, а й теми, навколо яких вибудовувався сюжет. Як інструмент історичної пам'яті, що може використовуватися у політичних цілях, політичний анекдот здатен емоційно доповнювати або заперечувати історичну пам’ять. Звідси акцент на одних історичних подіях, та відсутність сюжетів по іншим подіям свідчить про трансляцію смислу, що має переривчасту частоту кодів. Які розпізнаються завдяки спільному культурному простору, але у публічному просторі знаходяться під контролем влади, що має як інструменти блокування, так і власний механізм розповсюдження. Звідси дослідник має справу як з контрольованими, так і з протестними політичними анекдотами. Використання емоційних образів «наших» та «інших» через політичні анекдоти поляризує суспільство, що може призводити як до розколу, так і до об’єднання нації. Тому важливим є дослідження саме рефлексії змін та очікувань, які відображаються через дискурс повсякденності на прикладі політичних анекдотів. Проводиться аналіз політичних анекдотів, що записані у «Щоденниках» українського громадського діяча Сергія Єфремова з 1923 по 1929 рр. Наголошується на протестному дискурсі політичних анекдотів, які як віддзеркалювали протестне ставлення до політичного режиму, так і створювали вже нові неофіційні політичні дискурси. Через дослідження певних форм, прийомів, метафор досліджено сміхову комунікацію і доведена подвійна структура «теорії звільнення» на особистісному та політичному рівнях.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2021-01-15 00:00:00
application/octet-stream
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/9402
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 5 (2020)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/9403
2021-10-11T07:48:56Z
vestnik-politology:%D0%9F%D0%94
"210115 2021 eng "
2617-0256
2617-0248
dc
Динаміка цифрового політичного дискурсу РФ
Стеблина , Н. О.
Донецький національний університет імені Василя Стуса
Під упливом цифровізації політичні актори отримують можливість звертатися до суспільства напряму, без посередництва ЗМІ. У демократичних країнах офіційні дискурси трансформуються на рівні формату та структури, аби використати цю можливість. Тим не менш зміни офіційних дискурсів авторитарних режимів лишаються невивченими. У цьому дослідженні досліджується трансформація російського політичного дискурсу за чотирма показниками, при цьому розглядається співвідношення офіційного (сайт президента РФ) та неофіційного (інтернет-видання «Лента.ру») дискурсів упродовж 2005-2019 років. Проведений аналіз (із використанням комп’ютерних програм, написаних мовою Python), дозволяє стверджувати, що за показниками емоційності, негативізму, інтертекстуальності (прямої та непрямої) російський офіційний дискурс є мало активним. У ньому не відбувається зближення означених показників для офіційного та неофіційного дискурсів, як це стається у більш демократичних дискурсах. Таким чином, переорієнтація офіційного дискурсу на пряму комунікацію із суспільством та використання його для політичної боротьби для російського дискурсу не характерна. Слабка інтенсивність політичної взаємодії, що пояснюється особливостями російського політичного режиму, призводить до того, що показники емоційності та негативізму є низькими для офіційного (0,03; 0,03) та неофіційного (0,2; 0,19) дискурсів. Також в російському офіційному дискурсі практично відсутня пряма інтертекстуальність – упродовж усього періоду спостережень (0,003), непряма інтертекстуальність стає мало вираженою із 2010 року (0,9). Показники для неофіційного дискурсу – вищі (0,04 – непряма; 0,15 – пряма), тим не менш порівняно із більш демократичними дискурсами вони є недостатніми для того, щоб у політичній сфері відбувався повноцінний обмін ідей. Відтак, російські політичні актори практично не створюють привабливих для аудиторії меседжів, які б могли поширюватися як в офіційному, так і неофіційному дискурсах. Таким чином, для російського політичного дискурсу на даному етапі не є характерною трансформація форматів та структури повідомлень, яка б уможливлювала характерну для цифрової доби пряму взаємодію між політичними акторами (представниками влади) та аудиторією.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2021-01-15 00:00:00
application/octet-stream
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/9403
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 5 (2020)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/9404
2021-10-11T07:48:56Z
vestnik-politology:%D0%9F%D0%94
"210115 2021 eng "
2617-0256
2617-0248
dc
Політичний дискурс щодо функціонування політичних партій в Україні
Примуш , М. В.
Донецький національний університет імені Василя Стуса
Ярош , Я. Б.
Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки
Здійснено комплексний аналіз політичного дискурсу, який стосується особливостей функціонування політичних партій в Україні. Акцентовано увагу на тому, що як і будь-яка дискурсивна взаємодія, політичний дискурс не лише відбиває чинні уявлення про сучасний стан розвитку політичних партій та партійної системи, а й творить та змінює їх, оскільки саме в процесі взаємодії громадяни аналізують, сприймають або відкидають уявлення інших громадян, відповідно трансформуючи ті, яких дотримувалися раніше. З’ясовано, що на відміну від політичних дискусій щодо конкретних політичних проблем з яким стикаються у своїй діяльності політичні партії до політичного дискурсу належать не тільки раціональні висловлювання, а й емоційні.
Обґрунтовано, що політичний дискурс охоплює усе мовлення політичної сфери, тобто всі дискурсивні акти, що відбуваються в політичних інституціях за участю суб’єктів здійснюваної взаємодії, зокрема політичних лідерів та представників політичних партій. Визначено, що найпоширенішими формами політичного дискурсу є публічні промови лідерів політичних сил, парламентські дебати, обговорення партійних та виборчих програм. Важливу складову політичного дискурсу складають мовленнєві акти, які розташовані на межі політики та засобів масової комунікації, як-от прес-конференції, презентації політичних програм, розміщення агітаційних матеріалів у ЗМІ та дискусії партійних спікерів на радіо, телебаченні та у соціальних мережах. Зазначено, що політичні партії мають активніше залучати громадян до дискусії та обговорення у соціальних мережах. Обґрунтовано, що відсутність належної комунікації з громадянами через Інтернет ресурси, знижує можливості донесення потрібної інформації виборцям.
З’ясовано, що політичну конкуренцію партій можемо вивчати через політичний дискурс, котрий спроможний виступати дієвим ресурсом (провладних чи опозиційних партій), конструюючи й змальовуючи певні обриси політичної реальності, і який здатний здійснювати легітимацію тих чи інших суб’єктів політики. У політичному дискурсі конструюється певна умовна реальність, яка претендує стати політичною практикою. Іншими словами, через дискусію між політичними партіями щодо дихотомії «демократія–авторитаризм» у політичному процесі можуть створюватися нові правила гри.
Демократичне суспільство не лише декларує, але й реально гарантує права й основні свободи громадян. Політичні партії виступають важливими елементами соціально-політичної конструкції суспільства та є важливими суб’єктами політичного процесу. В демократичних країнах вони перебирають на себе важливі суспільні функції, перетворюючись при цьому на невід’ємний елемент суспільства. Політичний дискурс дозволяє з’ясувати роль політичних партій у політичних процесах та змушує до необхідності формування нових підходів у вивченні їх діяльності.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2021-01-15 00:00:00
application/octet-stream
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/9404
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 5 (2020)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/9405
2021-10-11T07:48:56Z
vestnik-politology:%D0%9F%D0%94
"210115 2021 eng "
2617-0256
2617-0248
dc
Основні наукові підходи щодо осмислення моделі мовної політики як політологічного концепту
Савойська , С. В.
МАУП
Досліджуються наукові підходи щодо осмислення моделі мовної політики як політологічного концепту, якими є: герменевтичне коло, за ознаками якого побудовано зазначену модель, складові якої є єдиним цілим, що складається з окремих секторів, які є політичними мережами, котрі пов’язані між собою політологічними контекстами, тобто причино-наслідковими зв’язками; інституціональний, складовими якого є Інститут глави держави, парламент, уряд, суд, політичні партії, органи місцевого самоврядування, громадські організації, громадянське суспільство та ін. інституції; мережевий, який дає можливість з'ясувати, з яких політичних мереж складається модель, яка на етапах формування та здійснення мовної політики різними адміністраціями і державами, піддається змінам; геополітичний, завдяки якому з’ясовано, що суб’єкти російських та ін. політичних партій та громадських організацій ставлять за мету знищити Україну як суверенну державу, спираючись на російську мову, яка має отримати статус офіційної/державної, та російське населення, яке, на переконання окремих російських політиків і науковців, є не національною меншиною у державах пострадянського простору, зокрема в Україні, а корінною нацією; ідеологічний, який є системою концептуально оформлених політичних, правових, релігійних, філософських уявлень, поглядів та ідей на політичне життя, які відображають інтереси, світогляд, ідеали, настрої людей, суспільства, політичних партій, громадських рухів та ін. суб’єктів політики, які конструктивно чи деструктивно впливають на будову моделі; ціннісний, який тісно пов’язано з мовою, ідеологією, самосвідомістю суб’єктів мовної політики, їх політичною культурою, вербальною та політичною поведінкою; синергетичний, який допомагає аналізувати модель через призму взаємодії її частин, яка за сутністю є конструктивною чи деструктивною; постмодерністський, породженням якого є мультикультуралізм, демократія, занепад комунізму, глобалізація, децентралізація тощо, які визначають вербальну, реальну та символічну поведінку політиків, окремі з яких гальмують процес здійснення мовної політики та негативно впливають на розбудову її моделі.
Акцентовано увагу на осмисленні «моделі мовної політики» як політологічного концепту, яка складається з політичних мереж та політологічних контекстів, які зв'язують її частини у складну конструкцію, які взаємодіють за принципом герменевтичного кола.
Визначено поняття «герменевтика», що є основою виникнення «герменевтичного кола» як явища і поняття, основою якого є: пізнання мови і моралі, які регулюють поведінку суб’єктів мовної політики; розуміння змісту та значення політологічних контекстів і політичних мереж моделі мовної політики; політологічне знання, за допомогою якого досліджено закони, програми, наукові праці, історичні і політичні джерела, політичні рішення та явища, які вивчаємо, аналізуємо мовно-політичні ситуації та процеси.
Доведено, що кожен з підходів, який використано для осмислення зазначеної моделі, є важливим, позаяк усі вони у комплексі допомагають розглянути її будову та з’ясувати, що конструктивна чи деструктивна її суть залежить від режиму, який панує у державі, тобто форми правління та ідеології, які по-різному впливають на здійснення мовної політики, формування цієї складної конструкції
та її розбудови.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2021-01-15 00:00:00
application/octet-stream
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/9405
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 5 (2020)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/9406
2021-10-11T07:48:56Z
vestnik-politology:%D0%A1%D0%9F%D0%9F
"210115 2021 eng "
2617-0256
2617-0248
dc
Еволюція політики США щодо Кореї
Кан , Д. С.
Київський національний лінгвістичний університет
У статті зазначено, що багато дослідників виділяють особливу роль США у вирішенні корейської проблеми і збереження безпеки в Північно-Східній Азії. Докладно наводяться підходи уряду США у різні періоди щодо вирішення або врегулювання проблеми на Корейському півострові. США хоч і знаходиться далеко від Корейського півострова, але через геополітичні чинники Корея завжди перебувала в сфері національних інтересів США. Відомо, що США були одними з винуватців та ініціаторами розколу Корейського півострова та після 1945 року ніколи не випускали з виду Корейський півострів.
Залежно від політичної та економічної ситуації у світі, уряд США застосовував різні види доктрин, стратегій і підходів, наприклад Гуамська та Тихоокеанська доктрини. Не дивлячись на всі зміни у міжнародному політичному світі, США завжди приділяли увагу безпеці Південної Кореї, так як було і в корейській війні 1950-53 років. З метою захисту Республіки Корея і посилення впливу в Північно-Східній Азії, США і сьогодні тримає контингент своїх військ у Кореї, надає величезну допомогу у відновленні економіки Республіка Корея і модернізації південнокорейської армії. Так, тільки з 1945 по 1975 роки на економічні та військові цілі в Південній Кореї США витратило близько 13 млрд. доларів і на 1970-ті роки витратили близько 4 млрд. доларів.
Звичайно, багато президентів США в різні періоди докладали величезних зусиль, спрямованих на зміцнення миру і урегулювання конфліктів різного рівня, які періодично виникали на Корейському півострові. Президент Дж. Картер продовжив здійснювати вивід американських військ з Південної Кореї протягом 4-5 років, але з приходом до влади адміністрації Рейгана питання про виведення американського контингенту військ був знятий з порядку денного. Мотивом збереження американських військ було виграти час для зміцнення військової могутності Південної Кореї.
Багато дослідників, такі як Е. Рейшауер та Г. Гендерсон, підкреслюють, що поділ Кореї є не тільки дестабілізуючим фактором в Північно-Східній Азії, присутність американських військ в Південній Кореї є головною перешкодою для об'єднання Кореї. Сьогодні, якщо взяти до уваги той факт що контингент американських військ до сих пір присутній в Кореї, то можна зробити деякі висновки щодо того чого бажає Америка: об'єднання Кореї чи ні? Багато вчених вважають парадоксальним, що Південна Корея має значні переваги в економіці та досить сильну армію, але все ж зберігає американські війська в своїй країні. Це що: страх Північної Кореї чи небажання засмучувати союзника – США? Незважаючи на зміни, які відбуваються у відносинах США – КНДР, Республіка Корея – КНДР, США та РК продовжують проводити великомасштабні військові навчання, тим самим провокуючи участь КНДР у військових навчаннях спільно з Китаєм і Росією, підбивають Північну Корею до відновлення ракетно-ядерних випробувань. Після приходу до влади Дональда Трампа, який почав застосовувати протекціоністську політику, ситуація трохи змінилася, але Південна Корея як і раніше дозволила США розмістити на території Кореї протиракетну систему THAAD, тим самим різко погіршила відносини з Китаєм.
Відомо також, що сьогодні загострилися протистояння США та Китаю. Цей факт безумовно позначається на процесі врегулювання корейської проблеми. У ситуації, що склалася, різко зросла роль Китаю і Республіки Корея в якості посередника і каталізатора для посиленого продовження розпочатих у 2018 році переговорів по денуклеаризації та стабілізації миру на Корейському півострові.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2021-01-15 00:00:00
application/octet-stream
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/9406
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 5 (2020)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/9407
2021-10-11T07:48:56Z
vestnik-politology:%D0%A1%D0%9F%D0%9F
"210115 2021 eng "
2617-0256
2617-0248
dc
Соціально-економічні причини та наслідки пасивності адміністрації Б. Обами в глобальній політиці
Тишкун , Ю. Я.
Національний університет «Львівська політехніка»
У статті розглянуто внутрішньо-американські процеси, під впливом яких формувався і реалізувався курс глобальної політики адміністрації Б. Обами. Стверджується, що пасивна глобальна політика США у 2009-2017 рр. формувалась в умовах, несприятливих для прийняття і реалізації амбітних зовнішньополітичних рішень. По-перше, психологічної втоми американського суспільства від «нескінченних воєн» попередньої адміністрації – Дж. Буша-мол. По-друге – негативних ефектів неоліберальної економічної глобалізації для мас і промисловості Америки. По-третє – впливу
на цю країну глобальної економічної кризи 2008 р. Вирішення останньої було головним завданням демократичної адміністрації у Вашингтоні, а боротьба з цією кризою зумовлювала логіку поведінки Б. Обами на внутрішній і зовнішній арені протягом багатьох років його президентства, зокрема при визначенні способів вирішення Америкою глобальних проблем довкілля, її діях в міжурядових організаціях, реагуванні на міжнародні соціальні, в т. ч. політичні кризи.
Підкреслюється, що внаслідок матеріальних і людських втрат, спричинених війнами в Іраку та Афганістані, глобальною економічною кризою, США вже до кінця 2008 р. втратили значну частину свого потенціалу «розумної» сили на глобальній арені – як воєнної могутності, так і економічного потенціалу, змушені були радикально обмежити використання воєнної складової їх «жорсткої» сили, натомість, активізувати використання такої її компоненти, як санкційний інструментарій, роль у функціонуванні міжнародних режимів, доти доки потенціал сили Вашингтона не буде відновлено. Поряд із зменшенням ролі «жорсткої» сили Америки на глобальній арені зросло значення її «м’якої» сили (дво- і багатосторонньої дипломатії, зовнішьої привабливості). Використання матеріальних стимулів впливу Вашингтона на інші столиці та на недержавних акторів на глобальній арені також було обмежено з огляду на потребу їх використання для подолання наслідків економічної кризи всередині Америки.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2021-01-15 00:00:00
application/octet-stream
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/9407
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 5 (2020)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/9408
2021-10-11T07:48:56Z
vestnik-politology:%D0%A1%D0%9F%D0%86%D1%82%D0%9F
"210115 2021 eng "
2617-0256
2617-0248
dc
«Malleus Maleficarum» сучасного суспільства: передумови і поширеність тортур у ХХІ столітті та політика протидії тортурам
Ягунов , Д. В.
Донецький національний університет імені Василя Стуса
Стаття присвячена дослідженню феномену тортур у ХХІ столітті. Головна теза, яка пояснює не лише відновлення тортур як феномену у ХХ столітті, проте й на додаток поширення цього феномену у новому тисячолітті, пов’язана з категорією «убезпечення». Так, для цілей пояснення феномену тортур у ХХІ столітті особливого значення набуває концепція розкидування мереж соціального контролю та, як наслідок, збільшення класів, типів та видів девіантів, яких потрібно контролювати для цілей «убезпечення». З одного боку, національні системи кримінальної юстиції не можуть впоратися з таким завданням – поводитися з девіантами у рамках формальних процедур, закріплених у національному законодавстві. З іншого боку, самі громадяни, народжені у часи III та, що є більш важливим, IV модуляції соціально-контрольних практик, в обмін на свою споживацьку свободу вимагають більшого «убезпечення», де вже не мають значення шляхи та методи досягнення відповідної «концентрації безпеки». Підтвердженням цього є дані численних досліджень та опитувань населення країн Європи та Північної Америки, де від третини до половини громадян допускають застосування тортур до терористів з метою того самого «убезпечення». Причому це все відбувається на фоні тотального соціального контролю за простором і думками. Практична можливість застосування тортур до «терористів» відкриває «скриньку Пандори», де відкривається широка перспектива застосування катувань проти інших «небезпечних злочинців» – колаборантів, sex-offenders, членів організованих злочинних угруповань тощо. Причому цей список має небезпеку піддаватися розширенню. Можна зробити висновок, що «боротьба з катуванням» у ХХІ столітті – це відображення дуалістичного процесу: спроба ще більшого «убезпечення суспільства» з одночасним фіаско такого «убезпечення». Застосування тортур до підозрюваних, на жаль, є поширеною практикою навіть у західних демократіях, але розгалужена система правових гарантій, створена у другій половині ХХ століття, допомогла зробити застосування катувань та нелюдського поводження максимально рідким явищем, наскільки це можливо, у чому на регіональному рівні це – велика заслуга Ради Європи, КЗК та ЄСПЛ.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2021-01-15 00:00:00
application/octet-stream
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/9408
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 5 (2020)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/9409
2021-10-11T07:48:56Z
vestnik-politology:%D0%A1%D0%9F%D0%86%D1%82%D0%9F
"210115 2021 eng "
2617-0256
2617-0248
dc
Етнічний сепаратизм, його місце та роль в політичних процесах
Хевцуріані , А. В.
Georgian Technical University
Квеселава, І.
Georgian Technical University
One of the most actualized ethnopolitical problems of our time is the growth in the number of separatist movements in different parts of the world. This phenomenon developed and gained strength in the second half of the 20th century simultaneously with the anti-colonial and national liberation movements. Moreover, it is worth noting that movements that set as their main goal the separation of a certain part of a multinational state and the creation of an independent national-state entity in this territory, have intensified not only in third world countries, where the colonial legacy left a significant number of disputed borders, but and in the oldest Western democracies. The course of the processes of ethnic separatism in multi-ethnic states largely depends on the degree of development of democratic institutions and values in society. Depending on this factor, the movement for secession from a single state may take the form of a constitutional process and public dialogue, or an intra-state conflict (or even war, depending on the scale of the violence). Briefly summarizing the above, it is necessary to highlight the following. Ethnic separatism means a movement whose main goal is to secede an ethnic region from a multinational state and create its own state formation or join another state. Thus, the concept of ethnic separatism does not include such phenomena as the disintegration of the state or its regionalization (so-called economic separatism), which act as independent processes not directly interdependent on the phenomenon of ethnic separatism. Ethnic separatism, as a phenomenon, to one degree or another inherent in all multinational states, has a serious impact not only on intrastate group relations, but also on international politics, which makes it possible to characterize it as a challenge to the world order that emerged after the end of the Cold War.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2021-01-15 00:00:00
application/octet-stream
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/9409
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 5 (2020)
eng
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/9410
2021-10-11T07:48:56Z
vestnik-politology:%D0%A1%D0%9F%D0%86%D1%82%D0%9F
"210115 2021 eng "
2617-0256
2617-0248
dc
Роль громадянського суспільства у проєктуванні публічної політики в Україні
Чальцева , О. М.
Донецький національний університет імені Василя Стуса
Процес інституціоналізації громадянського суспільства в Україні як одного з головних акторов публічного поля політики має свої специфічні особливості, які впливають на якість публічного капіталу та стан політичної системи.
Кризові явища в політичній системі України, які призвели до зміни влади, сплеску громадянської активності та появи нових форм взаємодії публічних акторов, актуалізували питання аналізу та моніторингу громадянського сектора в державі та визначення його ролі у формуванні публічної політики.
Процес інституціоналізації громадянського суспільства в українському публічному просторі проходить у тісному взаємозв’язку з державними інститутами, які також структурно і функціонально змінюються, втрачаючи традиційні функції і піддаючись інноваціям. Інституціональні перетворення запускають механізми змін у системі взаємин акторов і форматують нові практики співпраці. Складні та фрагментовані взаємодії державних і недержавних інститутів (нових і тих, що реформуються) публічної політики створюють множинність мережевих практик співпраці і формують публічний капітал сучасної політичної системи України.
Формування нової моделі публічної політики в Україні по траєкторії «знизу – вгору» (інститутами громадянського суспільства) проходить у відповідності з глобальними тенденціями змін інститутів і практик взаємодій акторов політичних процесів, але має суттєві особливості і труднощі. Унікальність українського варіанту полягає в тому, що громадянське суспільство швидше і результативніше інституціоналізується як публічний актор, ніж держава, яка не «встигає» інституціонально підлаштуватися під зміни і в силу обмеженості традицією попередньої управлінської моделі гальмує участь громадського сектору в політичному житті, створюючи імітаційні практики публічності.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2021-01-15 00:00:00
application/octet-stream
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/9410
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; № 5 (2020)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/11066
2021-10-15T06:58:30Z
vestnik-politology:%D0%86%D0%BF%D0%92
"211012 2021 eng "
2617-0256
2617-0248
dc
Титул і зміст Вісника.
імені Василя Стуса, 2021, © Донецький національний університет
Редакційна колегія серії «Політичні науки» Вісника Донецького національного університету розглядає для публікації оригінальні статті, присвячені різноманітним проблемам, які є предметом досліджень в рамках сучасної політичної науки.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2021-10-12 16:55:43
application/octet-stream
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/11066
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; №6 (2021)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/11067
2021-10-15T06:58:30Z
vestnik-politology:%D0%86%D0%BF%D0%92
"211012 2021 eng "
2617-0256
2617-0248
dc
Макет Вісника в повному форматі
імені Василя Стуса, 2021, © Донецький національний університет
Редакційна колегія серії «Політичні науки» Вісника Донецького національного університету розглядає для публікації оригінальні статті, присвячені різноманітним проблемам, які є предметом досліджень в рамках сучасної політичної науки.
Друкується за рішенням Вченої Ради Донецького національного університету імені Василя Стуса.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2021-10-12 16:55:43
application/octet-stream
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/11067
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; №6 (2021)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/11068
2021-10-15T06:58:30Z
vestnik-politology:%D0%86%D0%BF%D0%92
"211012 2021 eng "
2617-0256
2617-0248
dc
Вимоги до авторських оригіналів статей.
імені Василя Стуса, 2021, © Донецький національний університет
Редакційна колегія приймає до друку статті виключно за умови їх відповідності вимогам МОН України.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2021-10-12 16:55:43
application/octet-stream
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/11068
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; №6 (2021)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/11069
2021-10-15T06:58:30Z
vestnik-politology:%D0%A2%D1%82%D0%86%D0%9F%D0%9D
"211012 2021 eng "
2617-0256
2617-0248
dc
Феномен глупоти: від політичного хаосу до політичного раціоналізму
Мацишина , І. В.
Донецький національний університет імені Василя Стуса
Коли світ на початку ХХ століття знаходився у вирі Першої світової війни, а Російська імперія демонструвала неготовність до воєнних дій, інфляцію та протестний настрій всередині країни, 1 жовтня 1916 р. на засіданні Державної думи лідер кадетів Павло Мілюков виступив з історичною промовою. Членам парламенту він нагадав про 1915 рік, рік політичної кризи, коли була створена слідча комісія стосовно воєнного міністра Володимира Сухомлинова, якого вважали зрадником через поразку на фронтах. Сухомлинова було звільнено, а міністром внутрішніх справ, а пізніше і міністром закордонних справ, було призначено ненависного Бориса Штюрмера. Тому довіра до влади, яка на деякий час була встановлена серед військових, на 1916 рік знов була втрачена.
Павло Мілюков, посилаючись на закордонну пресу, вказав на обізнаність Німеччини стратегічною політикою Росії та саботаж російської влади в організації надійного тилу та військового наступу на фронті. «Коли з усе більшою наполегливістю Дума нагадує, що, треба організувати тил для успішної боротьби, а влада продовжує твердити, що організувати, – значить організувати революцію, і свідомо віддає перевагу хаосу та дезорганізації – що це, дурість або зрада?» – звернувся з таким питанням до членів Думи П.Мілюков [4].
Природна нездатність влади організувати інституційну діяльність та безглузда політика політичних лідерів як практична некомпетентність політичного менеджменту, піднімає питання осмислення феномену глупоти у політичному вимірі. З’ясувати політичну природу дурості є метою цієї статті.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2021-10-12 16:55:43
application/octet-stream
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/11069
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; №6 (2021)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/11071
2021-10-15T06:58:30Z
vestnik-politology:%D0%A2%D1%82%D0%86%D0%9F%D0%9D
"211012 2021 eng "
2617-0256
2617-0248
dc
Д. Белл про інноваційний характер постіндустріального суспільства
Сащук , Г. М.
Institute of Journalism Taras Shevchenko National University of Kyiv
The essence of D.Bell’s understanding of post-industrial society is analyzed. It turned out that the scientist understood it as an "analytical construction", and not a characteristic of a particular society, focusing on the main factor of this society, which determines its radical differences from the industrial society, namely, the large-scale growth of "intellectual technology".
It is noted that the scientist distinguishes eleven important features of a new society, five of which are closely related to science and knowledge. The rest – with the dissemination of information, the development of information technologies and their impact on the political sphere of society. Interesting are the thinker’s opinions on political power in the future society, in particular about the "merivocracy", the transition from representative democracy to "democracy of participation", the place and role of a democratically minded politician in the political processes of the information age.
Now the focus is on threats associated with the use of sophisticated information technology and general control over information that can be poured out by abuse, from hiding information to illegal or false disclosure. Therefore, institutional restrictions in the field of information are needed.
It is summed up that industrial society is consideredD.Bell mainly through the prism of its main advantages: the innovative nature of production, the growing role of knowledge as a strategic resource of development and knowledge carriers as a leading stratum of society, its transformation into a "collective good", subordination of economic social and cultural.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2021-10-12 16:55:43
application/octet-stream
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/11071
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; №6 (2021)
eng
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/11076
2021-10-15T06:58:30Z
vestnik-politology:%D0%A2%D1%82%D0%86%D0%9F%D0%9D
"211013 2021 eng "
2617-0256
2617-0248
dc
Сучасні підходи до визначення публічної політики
Філіпчук , В. О.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Постригань , Г. Ф.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Публічна політика торкається багатьох вимірів «політичного», що вимагає від дослідників не тільки характеристики кожного виміру, але і встановлення взаємозв’язків і перетинів, з яких складається система координат публічної політики. Метою цього дослідження є розкриття змісту існуючих підходів до визначення «публічна політика» та обґрунтування використання комплексного (який би враховував вся виміри) підходу до розкриття сутті даного феномена. У статті проаналізовано сучасні підходи до визначення поняття «публічна політика». Для пояснення даного феномена зіставляються два поняття – «politics» та «policy». Обґрунтовано використання комплексного підходу до розкриття сутності публічної політики. Проаналізовано низку труднощів, з якими стикаються дослідники при вивчення публічної політики як діяльності держави. Розкрито складний характер публічної політики, який пов’язаний з тимчасовою природою публічних процесів, різноманіттям учасників і політичних умов, а також ймовірною і відносною природою її результатів через взаємопов’язані і взаємообумовлені виміри, такі як інформаційно-дискурсивний, діяльнісно-активістський, управлінський і просторовий. Автори доходять висновку, що більш глибока розробка національних особливостей «публічної політики», в тому числі пошук конкретних точок її практичного застосування і використання, дозволить ефективно впроваджувати її в суспільне життя. У зв’язку з цим великого значення набуває дослідження включеності громадян в сферу державногромадського управління та їх участі в публічній політиці, що дозволить владі своєчасно враховувати думки громадян про важливість вирішення різних соціально-економічних проблем і проводити корекцію управлінських рішень, а населенню виявляти ініціативу і впливати на процеси прийняття управлінських рішень.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2021-10-12 16:55:43
application/octet-stream
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/11076
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; №6 (2021)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/11078
2021-10-15T06:58:30Z
vestnik-politology:%D0%A2%D1%82%D0%86%D0%9F%D0%9D
"211013 2021 eng "
2617-0256
2617-0248
dc
Самоврядні організації: еволюція становлення і теоретичного осмислення
Матвійчук , А. В.
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського НАН України
У статті проаналізовано особливості еволюції, класифікацію та принципи функціонування самоврядних організацій, охарактеризовано основні стратегічні проблемні питання, які постають при оцінці ролі самоврядних організацій в українській політиці, виокремлено специфіку та базові взаємовигідні умови співпраці держави із самоврядними організаціями у сучасних реаліях розвитку громадянського суспільства.
Розвиток громадянського суспільства нерозривно пов’язаний із функціонуванням самоврядних організацій, які інституціоналізуються у перебігу своєї діяльності та зміцнюють демократичні принципи функціонування суспільства. Самоврядні організації забезпечують сприятливе середовище щодо врегулювання соціальних конфліктів, об’єднують громадян для розв’язання важливих для населення проблем, артикулюють та агрегують інтереси широких верств громадян, лобіюють їх у державних структурах та є своєрідним запобіжником негативного інформаційного впливу на громадську думку. Лібералізація суспільно-політичного життя в умовах глобалізації є стимулом для підвищення впливу самоврядних організацій.
Розвиток взаємовідносин держави та самоврядних організацій є взаємовигідним і необхідним для розвитку громадянського суспільства та становлення дієвих засад співпраці громадськості з владою, що у свою чергу посилює органи місцевого самоврядування і підвищує рівень залучення громадян до вирішення місцевих проблем. У держави й у будь-якої самоврядної організації є спільні інтерес – зацікавленість у розвитку цивілізованого ринку. Самоврядні організації можуть існувати паралельно з контролюючими органами державної влади, а за бажанням останніх, в окремих випадках, контролюючі функції можуть повністю передаватися самоврядним організаціям. Скасування державного контролю, у цьому випадку, можливе лише за умови задоволення самоврядними організаціями принципу відповідності мінімальним вимогам до них, тобто за умови повного охоплення всіх суб’єктів професійної діяльності у суспільстві.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2021-10-12 16:55:43
application/octet-stream
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/11078
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; №6 (2021)
ukr
##submission.copyrightStatement##
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/11079
2021-10-15T06:58:30Z
vestnik-politology:%D0%9F%D0%94
"211013 2021 eng "
2617-0256
2617-0248
dc
Комп’ютерний аналіз комунікативної активності українських та російських парламентських партій
Стеблина , Н. О.
Донецький національний університет імені Василя Стуса
У статті здійснено компаративний аналіз комунікативної активності українських та російських партій та інтерпретовано показники емоційності та негативізму, які будуть отримані в результаті комп’ютерного аналізу. Для розгляду взято новини за пів року 2012 із офіційних сайтів партій «Слуга народу», «ОПЗЖ», «Батьківщина», «Євросолідарність», «Єдина Росія», «КПРФ», «ЛДПР», «Справедлива Росія». Встановлено, що українські політичні партії демонструють вищі середні показники емоційності 18,7% та негативізму 29,7%, ніж російські: 14,5% та 16% відповідно.
Зазначено, що це вказує на відмінності між партійними системами: конкурентну – українську, контрольовану – російську. Оскільки російські партії не ставлять перед собою мети контролю «партії влади», уряду та інших правлячих інституцій, відтак, це впливає на те, як вони комунікують. Натомість контент на сайтах українських партій часто містить емоційні заклики та негатив. Лише одна із українських партій – СН, яка сформувала більшість у Парламенті – продемонструвала низькі показники емоційності та негативізму. Визначено, основна причина цього у низькій потребі конкурувати з іншими партіями та критикувати сучасний уряд, президента, силові структури тощо.
Це дослідження також показало і значну увагу до імітування політичної взаємодії, а також провідні форми цього імітування. Встановити ці форми вдалося завдяки аналізу найбільш популярних політичних інтенцій. Так, для українських партій (окрім «СН») однією із провідних є інтенція «вимагати», що свідчить про гостру боротьбу та активну взаємодію політичних інститутів. Натомість дві російські партії використовували цю інтенцію для того, щоб продемонструвати роботу членів партій в регіонах, а федеральним органам влади свої вимоги не адресували. Схожі результати продемонстрував і аналіз решти політичних інтенцій («вирішити», «підтримати»). В основному російські партії зосереджені на просуванні результатів своєї діяльності (або ж боротьби) у регіонах або ж на безадресних вимогах, що стосуються соціальної політики. Натомість для українських партій важливішою є критика чинної влади, а також (у випадку двох партій) підтримка євроатлантичної інтеграції України.
Vasyl’ Stus Donetsk National University
2021-10-12 16:55:43
application/octet-stream
https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/11079
Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія політичні науки; №6 (2021)
ukr
##submission.copyrightStatement##
d322a9465c3905a21bae4793be215ea3