Сучасний політичний гумор як поліфункціональне явище.

Автор(и)

  • A. V. Demicheva Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

DOI:

https://doi.org/10.31558/2617-0248.2019.4.15

Ключові слова:

гумор, політичний гумор, карнавалізація політики, форми та функції політичного гумору

Анотація

Політичний гумор – складне явище, наукова рефлексія якого може відбуватися у двох основних ракурсах. З одного боку, в умовах ускладнення політики, політизації різних сфер життєдіяльності соціуму, перманентного кризового стану владної сфери, гумор виступає засобом її осмислення, в якому відображаються актуальні з погляду суспільства політичні процеси, події та персоналії. З іншого боку, політичний гумор є невід’ємним елементом політичного іміджу сучасного політика, певною політичною технологією. Гумор і викликаний ним сміх стають невід'ємним атрибутом політичного процесу.

Політичний гумор є багатофункціональним явищем, загальними функціями якого виступають звільняюча, захисна; критична, демократизаційна; оцінна; інтегративна та ін. Політичний гумор є контекстуальним явищем, зміст, види, функції якого залежать в тому числі й від політичного режиму соціуму. Гумор може приймати різноманітні втілення: В актуальній культурній ситуації в умовах бурхливого розвитку віртуального простору однією з найзатребуваніших форм політичного гумору є інтернет – меми: слогани, «фотожаби», вірусні відеоролики і пародійні ілюстрації, мелодії і гіфи, комікси та демотиватори.

Незважаючи на велику кількість «народної творчості» та форм її виявлення, основним каналом гумористичної репрезентації сучасної політичної ситуації в Україні є професійний гумор, представлений у Інтернет та телевізійному просторах. Однак, навіть сміливі сучасні гумористичні «випади» не можна назвати гострою політичною сатирою, оскільки їх соціальна критика занадто м'яка, іронічна, не закликає до боротьби проти недоліків, погоджується з їх наявністю. Влада ігнорує цей сміх над собою і навіть дозволяє сміятися, що цілком обумовлено пом'якшенням політичного гумору, втрати ним викривальної функції, набуття ним розважального змісту. Іншим аспектом проблематики політичного гумору є його використання у якості політичної технології та риси сучасного політичного лідера.

Біографія автора

A. V. Demicheva, Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

к. соц. н., доцент кафедри соціології

Посилання

Бергсон А. Смех. М.: Искусство, 1992.168 с.

Дмитриев А.В., Сычев А.А.Смех: социофилософский анализ. М.: Альфа-М, 2005. 594 с.

Карасев, Л.В. Мифология смеха. Вопросы философии, 1991. №7. С. 68 – 86.

Иванюшкин А.А. Политический юмор как философско-эстетическая категория: сущность и специфика. Софист: социолог, философ, историк (Сб. науч. трудов). Вып. I. М.: МПГУ 2005. С. 61 – 69.

Дмитриев А.В. Социология политического юмора. М.: Росспеин, 1998. 214 с.

Фуко М. Воля к истине: по ту сторону знания, власти и сексуальности. Работы разных лет. Пер. с франц. М.: Касталь, 1996. 448 с.

Разуваев В.В. Политический смех в современной России. М.: Изд. Дом ВШЭ, 2002. 386 с.

Иванюшкин А.А. Политический анекдот как одна из основных форм проявления политического юмора в обществе. Софист: социолог, философ, историк (Сб. науч. трудов). Вып. I. М.: МПГУ 2005. С. 69 – 73.

Benton G. The Origins of the Political Joke /Humour in Society: Resistance and Control. Paton, G.E., Powell, C., Venezia, L., Frailing, K. New York: St. Martin's Press, 1988. Р. 33-55.

Фокина М.А. Демотиваторы в России и США: новые жанры интернет-коммуникации в глобализированном мире. Вестник НДЛУ им. Н.А. Добролюбова. 2012. № 20. С. 74 – 85.

Рейфман П.С. Из истории российской, советской и постсоветской цензуры. URL: https://www.gumer.info/bibliotek_Buks/History/reifm/index.php – дата звернення 5.11.2019.

Липовецки, Ж. Эра пустоты. Эссе о современном индивидуализме; перев. с фр. В.В. Кузнецова; под общ. ред. Л.А.Краско. М.: Изд. Владимир Даль, 2001. 336 с.

Иванюшкин А.А. Карнавализация избирательной кампании как политическая технология. Социальное образование: проблемы и перспективы. 2004. №4. С. 55 – 60.

Эко У. Заметки на полях «Имени розы». СПб.: «Симпозиум», 2007. 92 с.

Сувалко А. С. Эмоциональный капитализм: коммерциализация чувств. М.: Изд. Дом Высшей школы экономики, 2013. 48 с.

##submission.downloads##

Номер

Розділ

Сучасний політичний дискурс